Державний природознавчий музей

ДЕРЖА́ВНИЙ ПРИРОДОЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й НАНУ Створ. 1869 у Львові орнітологом В. Дідушицьким (очолював до 1899) на основі колекцій мінералів та гір. порід Зх. Карпат, а також палеофауниюрського періоду з Келец.-Сандомир. кряжа, зі­браних геологом Л. Цейшнером на замовле­н­ня графа Й. Дідушицького 1832–40. Офіц. початком історії музею вважають 1870, коли приватні зі­бра­н­ня впорядковано за біо­системат. принципом. Дир.: Т. Дідушицький (1899– 1905), М. Ломницький (1905–15), Я. Ломницький (1915–31), Я. Кінель (1931–39), Ю. Полянський (1939–41), згодом — П. Балабай, Г. Козій, С. Пастернак, В. Хржановський, К. Татаринов, А. Лазаренко, К. Малиновський, М. Голубець та ін., нині — Ю. Чорнобай (від 1987). У 1940 музей збагатився фондами Природн. музею НТШ і вві­йшов до системи АН УРСР. Мінерал. і палеонтол. фонди поповнилися колекціями М. Ломницького, Ю. Семірадзького, Ю. Новака, В. Фрідберґа, Й. Гжибовського. Світ. славу мають знахідки Старун. комплексу (див. Старуня) — залишки мамонта і волохатого носорога. Палеонтол. і геол. фонди містять понад 32 тис. зразків викопної фауни і флори, мінералів, гір. порід України та ін. країн з докембрію та всіх періодів фанерозою. Під керівництвом Д. Дриганта проходять дослідж. палеофлори міоцен. віку (Н. Шварева, А. Мамчур), палеозой. конодонтів, граптолітів і амонітів, без­щелепних і риб ран­нього девону (В. Войчишин), крейдових брахіоподів (С. Бакаєва), остракодів (Ю. Діденко) та ін. груп викопної фауни. Гербарій судин. рослин (бл. 133 тис. зразків) засн. 1832 на базі приват. колекцій А. Завадського, Ф. Гербіха, Г. Лобажевського, згодом доповнених Я. Мондальським, В. Тинецьким, А. Реманом та ін. Най­старіші зразки датовані 1807 (Н. Вітман). Значне поповне­н­ня зробив О. Волощак (збори 1867–1912 з Галичини, Буковини, Поліс­ся, Карпат, Транс­ильванії, Австрії). Від поч. 20 ст. надходили колекції Й. Пачоського, у 1930-х рр. — Г. Козія, Т. Вільчинського, у 2-й пол. 20 ст. — М. Попова, В. Хржановського, К. Малиновського, В. Коліщука, М. Голубця, І. Вайнагія, Й. Берка, С. Стойка. Цін­ними є збори Є. Іваницького (1928–38 з Галичини), М. Пригродського (1932–40 із Станіславщини), Ф. Фотинюка (1933–38 з Львівщини). Бріол. роз­діл (бл. 22 тис. зразків) містить збори А. Лазаренка, М. Слободяна, К. Уличної, В. Мельничука. У зоол. фондах (23 тис. зразків) — колекції хребетних та без­хребетних тварин. Найдавнішими є опудала птахів шишкаря білокрилого (1845), жайворонка рогатого (1848), сапсана (1849). Унікальними є колекція Йосифа Сліпого із Забайка­л­ля та найбільша в Європі колекція меланістів і альбіносів. У 2-й пол. 20 ст. поповнилися фонди птахів (Ф. Страутман, А. Бокотей, Н. Дзюбенко), дрібних ссавців (М. Рудишин, Н. Кобинець), звірів (К. Татаринов). Малакол. колекції містять бл. 4 тис. черевоногих та двостулкових молюсків (Н. Сверлова, Р. Гураль). Колекції ґрунт. без­хребетних охоплюють збори ґрунт. нематод (А. Сусуловський), кліщів (М. Сергієнко, В. Меламуд), ногохвісток (І. Карпусь) і протур (Ю. Шрубович). Ентомол. фонд започатк. М. Новицьким, доповнений зборами І. Верхратського, М. Ломницького, А. Штекеля, К. Ганкевича, В. Занька. 1980 закуплено унікальну колекцію регіон. і тропіч. комах львів. банкіра Й. Гро­л­лє, зі­брану у 1930-х рр. Дослідж. з ентомофауни охоплюють таксономію й екологію твердокрилих (І. Загайкевич, В. Різун, Т. Яницький), одноденок (Р. Годунько) і джмелів (І. Коновалова). 1992 започатк. фонд ґрунтів — понад 600 зразків (Ю. Чорнобай, О. Вовк, О. Орлов).

Нині у структурі музею — від­діли таксономії сучас. і викопної біоти, регіон. біо­ценотич. моніторингу, про­блем антропізації природ. екосистем, у складі яких функціонують 10 лаб. (еволюції та систематики викопних організмів, біо­систематики, флористики, фітоценотич. моніторингу, природн. музеєлогії та видавництва, ентомології, екології та антропогенезу ґрунтів, екології тварин і рослин, малакології). Працюють 64 н. с., серед яких 5 д-рів та 16 канд. н. 1995 роз­почато рекон­струкцію споруд музею. Бібліотека містить бл. 80 тис. книг та період. ви­дань. 1994 від­новлено ви­да­н­ня «Наукових записок Державного природо­знавчого музею НАНУ», 2004 започатк. серію «Наукові колекції Державного природо­знавчого музею». Функціонує аспірантура.

Завантажити статтю