КОЗІ́Й Григорій Васильович (10. 01. 1898, с. Олешичі, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 13. 09. 1988, Львів) — флорист, палео- та геоботанік. Доктор біо­логічних наук (1951), професор (1953). Заслужений діяч науки УРСР (1961). Закінчив Львівський університет (1928), де від­тоді й працював: завідувач високогірного стаціонару луківництва на полонині Пожижевська у Карпатах (нині біо­стаціонар Ін­ституту екології Карпат НАНУ), 1946 — завідувач від­ділу інтродукції Ботанічного саду, 1959–72 — завідувач, 1973–78 — професор кафедри морфології і систематики рослин; водночас 1928–39 — у Львівській філії Пулавського науково-дослідного ін­ституту сільського господарства; 1946–51 — завідувач кафедри ботаніки, 1951–55 — професор курсу ботаніки кафедри біо­логії Львівського медичного ін­ституту; 1948 — завідувач від­ділу ботаніки, 1948–51 — директор Науково-природо­знавчого музею АН УРСР; 1951–59 — завідувач від­ділу луківництва Ін­ституту агробіо­логії АН УРСР (обидва — Львів). Редактор журналу «Наукові записки Львівського науково-природо­знавчого музею АН УРСР» (1951–55), біо­логічної серії «Вісника Львівського університету» (від 1962). Ви­вчав флору Карпат, Волині, Поді­л­ля, історичний роз­виток східнокарпатської рослин­ності в антропогені. За­пропонував нову методику дослідже­н­ня лісів у різних геологічних періодах. Працював над створе­н­ням культурфітоценозів в умовах високогірʼя Українських Карпат. Автор роз­ділу в книзі «Флора и фауна Карпат» (Москва, 1963).