Войт Володимир Ілліч — Енциклопедія Сучасної України

Войт Володимир Ілліч

ВОЙТ Володимир Ілліч (20. 11. 1942, м-ко Ярмолинці, нині смт Хмельн. обл.) – бандурист. Засл. арт. України (1993). Закін. Київ. консерваторію (1969; кл. А. Бобиря). Відтоді – учасник оркестру нар. інструментів Держ. ком-ту телебачення і радіомовлення УРСР; від 1978 – арт. Нац. засл. капели бандуристів України ім. Г. Майбороди. У репертуарі – істор. думи, нар. пісні, інструм. музика. Гастролював у Німеччині, Арґентині, Канаді, Франції, Великій Британії, Польщі, Іспанії. Автор творів та обробок укр. нар. пісень. Видав зб. для бандуристів «Українські народні пісні в супроводі бандури» (1987), «Для ансамблів і капели бандуристів» (1987; 1989), «Ой летіла зозуленька» (1991), «Ішов Кобзар» (1997; усі – Київ).

Т. М. Кармазіна

Статтю оновлено: 2006

Покликання на статтю
Т. М. Кармазіна . Войт Володимир Ілліч // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=27464 (дата звернення: 14.05.2021)