КРА́СНЕ — село Тиврівського ра­йону Він­ницької області. Під­порядк. Но­­воміс. сільс. раді. Знаходиться на лівому березі р. Краснянка (притока Пів­ден­ного Бугу; на правому — с. Нове Місто), за 45 км від обл. центру та за 15 км від райцентру. Площа 2 км2 . Насел. 1110 осіб (2001), пере­важно українці. К. вперше згадується в писем. джерелах 14 ст., коли воно пере­бувало в складі Великого князівства Литовського. Його історія тісно повʼязана з с. Нове Місто, яке на­прикінці 18 ст. стало перед­містям. У 15 ст. тут вже існував укріплений замок. Після Люблін. унії 1569 К. ві­ді­йшло до Польщі. Тоді ж почало ві­ді­гравати значну роль в екон. житті регіону. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, пов­стан­ні С. Палія 1702–04, гайдамац. русі. 1648–51 — сотен­не містечко Брацлав. полку. За Зборів. реє­стром від 16 жовтня 1649 Краснян. сотня мала 280 козаків, нею командував Г. Лата. У лютому 1651 у м-ку від­булися бої між козаками брацлав. полку під командува­н­ням полковника Д. Нечая та польс. військом під командува­н­ням корон. геть­мана М. Калиновського і брацлав. воєводи С. Лянцкоронського. На той час побл. К. проходив кор­дон з Річчю Посполитою. Д. Нечай прибув сюди 9(19) лютого, знаючи про за­грозу нападу, він попередньо від­дав наказ збира­тися тут своїм сотням. На­ступ. дня на світанку пі­ді­йшов польс. авангард, який від­разу уві­рвався до м-ка, оскільки сторожа прийняла жовнірів за козаків. У ході жорстокого бою козакам вдалося від­тіснити жовнірів, але у цей час зʼявилися осн. сили польс. армії. Не витримуючи на­тиску, козаки змушені були від­ступити до замку. Після того, як у одній з контратак смертельно поранено Д. Нечая (похов. між К. і с. Черемошне Тиврів. р-ну, встановлено памʼят. знак), оборону К. очолив Г. Кривенко. Від­тоді протягом двох днів захисникам вдалося від­бити низку штурмів. У ніч на 12(22) лютого після не­вдалого прориву кількасот козаків поляки увірвалися до замку та до ранку ним оволоділи. Усі козаки та міщани, зо­крема жінки та діти, були вбиті, а містечко спалене. К. і замок зазна­ли також знач. руйнувань 1765 після нападу гайдамак. Тут зда­вна, окрім українців, мешкала значна кількість євреїв і поляків.

Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Ямпіл. пов. По­діл. губ. На поч. 20 ст. мешкало бл. 2,8 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від­тоді — село. 1923–30 — у складі Він­ницької округи; від 1932 — Він­ницької обл. У 1923–28 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Існува­ло євр. ґетто. 1941 нім. десант з дзвіниці костелу роз­стріляв бл. 300 рад. воїнів, які від­ступали. Нині працює під­приємство «Агромаш», яке виготовляє ґрунтооб­робну с.-г. техніку. У К. — заг.-осв. школа, дитсадок; Буди­нок культури, б-ка; амбулаторія, лікарня соц. типу для по­стій. і тимчас. прожива­н­ня. Далеко за межами села став ві­домим жін. вокал. колектив «Калина». Діє реліг. громада РКЦ. Встановлено меморіал Слави воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.