Геоантикліналь

Визначення і загальна характеристика

ГЕОАНТИКЛІНА́ЛЬ (від гео… та антикліналь) — лінійні, часто асиметричні під­ня­т­тя земної кори шириною 50–150 км та довжиною до 2000 км. Вони роз­діляють геосинклінал. системи на структури другого порядку (внутрішні) або роз­ташовуються по її периферії (периферійні). Внутр. Г. (інтерніди, евгеосинклінал. під­ня­т­тя): під­ня­т­тя або фрагменти під­нят­тів, успадковані від поперед. геосинклінал. циклів; внутр. зони геосинклінал. систем, які утворились в період інверсії (характеризуються скороченими потужностями від­кладів, пере­ривами та не­узгодже­н­нями, слабким метаморфізмом, специф. вулканізмом — андазито-дацитовим і ріолітовим, та інтрузивами кислого ряду). Г. периферійні — ділянки кра­йових під­нят­тів гірських систем (бордерленд, кордильєра, міогеосинкліналь). До складу Г. входять ускладнюючі їх менші за роз­мірами антикліналі.

Не­значна частина дослідників притримується ін. варіанта значе­н­ня терміна. З їхнього твердже­н­ня випливає, що Г. — це структура, проти­ставлена геосинкліналі (автор терміна Дж. Дана, 1873). У цьому випадку до Г. інколи від­носять антеклізу і склепі­н­ня платформ. областей (напр., Укр. антекліза — УЩ, Воронез. антекліза), середин­ні масиви та ороген­ні пояси на материках і середин­ні океан. хребти в океанах.

Літ.: Косыгин Ю. А. Тектоника. Москва, 1969.

А. Я. Радзивілл

Завантажити статтю