КРАСО́ВСЬКИЙ Степан Якимович (08(20). 08. 1897, с. Глухи, нині Могильовської обл., Білорусь — 21. 04. 1983, Москва, похований у смт Моніно Московської обл.) — радянський війсь­­ковий діяч. Маршал авіації (1959). Професор (1966). Герой Радянського Союзу (1945). Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Биховське вище початкове училище (нині Могильовська обл., 1915), Військово-повітряну академію (Моніно, 1936). У 1916 мобілізований до російської армії, воював на Західному фронті. У жовтні 1917 вступив до Червоної гвардії, 1918 — до Червоної армії та більшовицької партії. Як авіамоторист, льотчик-спо­стерігач і воєн­ний комісар брав участь у бо­йових діях на Західному і Східному фронтах, придушен­ні антирадянських пов­стань у Білорусі, Азербайджані (1920), Вірменії (1921), Грузії (1924). Від­тоді — на комісарських і командирських посадах у ВПС, зокрема від 1937 — командир авіакорпусу в Ленін­градському військовому окрузі; під час радянсько-фінської війни 1939–40 — командувач ВПС 14-ї армії. Після нападу Німеч­чини на СРСР 1941 командував ВПС 56-ї армії та Брянського фронту, 17-ю та 2-ю повітряними арміями. Зʼ­єд­на­н­ня під його командува­н­ням воювали на Пів­ден­ному, Пів­ден­но-Західному, Воронезькому і 1-му Українському фронтах, брали участь у Курській битві, форсуван­ні Дні­пра, визволен­ні Києва, Корсунь-Шев­­ченківській, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Нижньосилезькій і Бер­­лінській операціях. Командував ВПС Далекого Сходу (1947–51), Московського (1952–53) і Пів­нічно-Кавказького (1953–55) військових округів, був головним військовим радником із ВПС у Китаї (1951–52). У 1956–68 — начальник Військово-повітряної академії. Від 1968 — у від­­­­ставці. 1970 ріше­н­ням політбюро ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР при­значений військовим ін­спектором-радником у Групі генеральних ін­спекторів Міністерства оборони СРСР. Його імʼям на­звано вулиці у м. Бровари (Київська обл.), Воронеж (РФ), Бихов і Моніно. Автор спогадів «Жизнь в авиации» (Москва, 1960; 1968; Минск, 1976).