ГРИНЬКО́ Микола Григорович (22. 05. 1920, Херсон — 10. 04. 1989, Київ) — кіноактор. Народний артист УРСР (1974). Учасник 2-ї світової війни. Працював у Запоріз. укр. муз.-драм. театрі (1946–55), в Укрконцерті (1956–63). Зі­грав у ви­ставах «Молода гвардія» О. Фадєєва, «Порт-Артур» О. Степанова, «В степах України», «Загибель ескадри», «Бог­дан Хмельницький» О. Корнійчука. Від 1963 — на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, де знявся у ролях: Кріпак-бунтар («Тарас Шевченко», 1951, реж. І. Савченко), Комісар («Загибель ескадри», 1965, реж. В. Довгань), Полковник («Ати-бати, йшли солдати», 1976, реж. Л. Биков), Никон («Ярослав Мудрий», 1981, 2 серії, реж. Г. Кохан), Іван Никифорович («Миргород та його мешканці», 1983, 2 серії, реж. М. Іл­лєнко), Учитель («Звинувачується весі­л­ля», 1986, реж. О. Ітигілов; приз за кращу чол. роль на Респ. фестивалі у Дні­пропетровську, 1988). Зі­грав у знакових фільмах реж. А. Тарковського — Грязнов («Іванове дитинство», 1962), Данило Чорний («Андрій Рубльов», 1971), Нік Кельвін («Солярис», 1972), Працівник друкарні («Дзеркало», 1975), Професор («Сталкер», 1980). Актор з виразним порухом душі і вишуканою пластикою. Вмі­н­ня по­єд­нати екс­центрику з лірикою, кількома штрихами створити живий характер — гол. риси його артистизму.