Ватченко Олексій Федосійович — Енциклопедія Сучасної України

Ватченко Олексій Федосійович

ВА́ТЧЕНКО Олексій Федосійович (12 (25). 02. 1914, с. Єлизавето-Кам’янка, нині у складі Дніпропетровська – 22. 11. 1984, Київ) – радянський партійний діяч. Батько Алли, брат Горпини Ватченків. Герой Соц. Праці (1973). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін. Дніпроп. ун-т (1938). Відтоді вчителював у Дніпропетровську; 1945–48 – заст. зав., зав. відділу нар. освіти Дніпроп. міськвиконкому. Від 1948 – на парт. роботі, зокрема був першим секр. Хмельн. (1959–63), Черкас. (1964– 65), Дніпроп. (1965–76) обкомів партії. 1976–84 – голова Президії ВР УРСР; від жовтня 1984 – заст. голови Президії ВР СРСР. Від липня 1966 – чл. ЦК КПРС та президії ЦК КПУ. Депутат ВР СРСР 6–9 скликань, депутат ВР УРСР 5, 7–9 скликань. Актив. прибічник політики русифікації, один із ініціаторів цькування О. Гончара за роман «Собор».

А. І. Шушківський

Статтю оновлено: 2005

Покликання на статтю
А. І. Шушківський . Ватченко Олексій Федосійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=32496 (дата звернення: 28.07.2021)