Великобурлуцький район

ВЕЛИКОБУРЛУ́ЦЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічно-східній частині Харківської області. Утвор. 1923. Внаслідок голодомору 1932–33 загинуло бл. 4385 осіб (за даними 21 насел. пункту р-ну). Від 13 червня 1942 до 9 лютого 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Під час 2-ї світової війни загинуло бл. 5,5 тис. жит. р-ну, у боях за визволе­н­ня В. р. — 2096 рад. воїнів. Площа 1,2 тис. км². Насел. 28 155 осіб (2001, складає 92,8 % від 1989): українців — 73,1 %, росіян — 24,9 %, білорусів — 0,7 %, вірмен — 0,3 %. У р-ні — с-ща міського типу Великий Бурлук (райцентр) і Приколотне та 82 сільс. населених пункти. Залізничні станції: Бурлук, Приколотне, Шипувате. Лежить у межах пд.-зх. схилів Середньорос. височини та у Задонец.-Дон. пн.-степовій фіз.-геогр. провінції. Поверх­ня — під­вищена платоподібна, пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована річковими долинами, балками, ярами. Корисні копалини: крейда, су­глинки, глини, піски. Осн. річки: Великий Бурлук, Гнилиця, Хотімля (притока Сівер. Дінця), Плотва (притока Вовчої). Створ. Великобурлуц. водо­сховище та 62 ставки, заг. пл. водного дзеркала 325 га. На вододілах поширені чорноземи типові середньогумусні, чорноземи опідзолені, чорноземи ре­градовані, по низинах — лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні і болотні ґрунти, часто засолені і солонцюваті. Пл. лісів 7,7 тис. га, роз­міщені невеликими масивами. Осн. лісо­утворююча порода — дуб (86 % площі лісів). Ростуть також осика, сосна, ясен, клен, берест, тополя, вільха. В р-ні — Бурлуцький та Катеринівський заказники (обидва — заг.-держ. значе­н­ня); 2 заказники, памʼятка природи — Неруб та 2 заповід­ні ур­очища (всі — місц. значе­н­ня). Пром. продукцію виробляють під­приємства різних форм власності в райцентрі та Приколотному (ЗАТ «Приколотнян. олійно-екс­тракцій. завод»). У с. госп-ві пере­важає рослин­ництво зернового і тварин­ництво мʼясо-молоч. напрямів. Після реформува­н­ня аграр. сектору економіки в р-ні створ. 10 приват. під­приємств, 3 ко­оперативи, 11 ТОВ, 3 ВАТ, 21 фермер. госп-во. Пл. с.-г. угідь 96,4 тис. га, з них орних земель — 83,9 тис. га, сіножатей та пасовищ — 12,1 тис. га. Осн. культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, гречка, просо, горох, цукр. буряки, соняшник. Роз­винуто садівництво. Галузі тварин­ництва: скотарство, свинарство. У В. р. — 24 заг.-осв. школи, ліцей, 2 муз. школи, 23 до­шкіл. заклади; центр. рай. лікарня, поліклініка, 2 амбулаторії сімей. лікаря, 3 дільничні лікарні, 24 фельдшер.-акушер. пункти; Центр дит. та юнац. творчості, 2 ДЮСШ, дит. оздоров. табір «Ольшанець»; 22 б-ки, рай. Будинок культури та 28 клубів; рай. істор.-крає­знав. та Приколотнян. Героя Рад. Союзу К. Ольшанського музеї. Діє 7 реліг. громад, зокрема й 3 — УПЦ МП. Памʼятки архітектури: у смт Великий Бурлук — садиба Донець-Захаржевських (1 чв. 19 ст.), залізнич. вокзал та водонапірна башта (1903), у с. Гнилиця 1 — церква Іоана Предтечі (1907–13), у с. Гнилиця 2 — Воздвиженська церква (1808), у с. Шипувате — будинки колиш. земського училища (1912) та церк.-приход. школи (1910). На тер. р-ну налічується 20 курганів, які від­несено до памʼяток археології, та встановлено 40 памʼятників воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. У В. р. народилися д-р філол. н. О. Ковальчук (с. Приколотне), д-р мед. н. В. Кузнецова (с. Гнилиця), д-р істор. н. В. Полурез (с. Федорівка); скульптор А. Божко (с. Гнилиця), живописець Г. Коробов (с. Середній Бурлук); Герої Рад. Союзу О. Антонов (с. Середній Бурлук), О. Голоско (с. Варварівка), І. Заболотний (с. Шипувате) та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю