ВЕЛИЧКО́ВСЬКИЙ Василь-Всеволод (01. 06. 1903, Станіслав, нині Івано-Франківськ — 30. 06. 1973, Він­ніпеґ) — церковний діяч УГКЦ. Учасник укр.-польс. війни у складі УГА. Закін. Львів. духовну академію, навч. в Укр. таєм. університеті (Львів). 1925 висвяч. на священика-редемпториста. 1928–35 — місіонер на Волині. Від 1935 — ігумен монастиря отців Редемптористів у Станіславі, 1941–42 — у м. Камʼянець-Подільський, 1942–45 — у Тернополі. Після ліквідації УГКЦ пере­йти до РПЦ від­мовився. Заарешт. 11 квітня 1945, засудж. до смерт. кари. 1949 вирок замінено на 10 р. увʼязне­н­ня в ГУЛАГу. Звільнений 1955, жив у Львові під на­глядом органів КДБ. 1963 у Москві таємно висвяч. митрополитом Й. Сліпим на єпис­копа, очолив під­піл. УГКЦ. Заарешт. удруге 2 січня 1969, засудж. до 3-х р. суворого режиму у Комунар. вʼязниці на Донбасі. Звільнений 1971, виселений до Югославії, звідки пере­їхав до Риму, 1972 — до Канади. 27 червня 2001 беатифікований Папою Іваном-Павлом ІІ. У 2002 мощі В. пере­поховано у церкві св. Йосифа у Він­ніпезі.