Витачів — Енциклопедія Сучасної України

Витачів

ВИТА́ЧІВ – давньоруське городище 10– 13 ст. Знаходиться побл. с. Витачів Обухів. р-ну Київ. обл. на правому березі Дніпра. Пн. городище (урочище Городок) займає розрізане ярами плато, сильно деформов. зсувами. Пл. збереженої частини – бл. 8 тис. м2. Під час археол. розкопок тут відкриті оборонні споруди, житлові та госп. будівлі. Ототожнюється з м. Витачів, яке згадує у своїх творах візант. імператор Константин VII Багрянородний. Пд. городище розміщене за 1,5 км на Пд. від села. Дитинець займав мис трикутноподіб. форми заг. пл. бл. 0,5 га. З напол. боку та на схилах простежуються залишки посаду. Досліджено оборонні, житл., госп. споруди та кладовище на дитинці, гончарну майстерню на посаді. Ототожнюється з м. Святополч, закладеним 1095 за наказом князя Святополка Ізяславича для вихідців з розгромлених половцями міст. Знищене монголо-татарами.

Літ.: Плетнева С. А., Макарова Т. И. Южное городище у с. Витачев // Краткие сообщения Ин-та археологии АН СССР. 1965. Вып. 104; Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. К., 1984.

Н. В. Блажевич

Статтю оновлено: 2005

Покликання на статтю
Н. В. Блажевич . Витачів // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34212 (дата звернення: 11.05.2021)