Бобикевич Олекса-Федір Христофорович

БОБИКЕ́ВИЧ Олекса-Федір Христофорович (псевд. і крипт.: А. Б., Александер Б., Олексейко, Щирий народовець, А. Бобикевич; 20. 02(04. 03). 1865, с. Малі Дідушичі, нині Стрий. р-ну Львів. обл. — 08. 12. 1902, м. Стрий, нині Львів. обл.) — громадський діяч, письменник і журналіст. Батько О. Бобикевича. Закін. Львів. духовну семінарію (1888). Від 1890 — пом. священика у Стрию. Того ж року разом із В. Давидяком і М. Теодоровичем заснував політ. товариство. 1894 із лікарем Є. Озаркевичем організував у Стрию товариство «Міщанська бесіда», в якому був довголітнім головою. В передмісті Лани (нині вул. Львівська у Стрию) заснував читальню і крамниці філії товариства «Просвіта». Б. — засн. і дир. «Задаткової каси» в Стрию. Редагував і видавав організ. О. Нижанківським «Бібліотеку музикальну». 1894– 97 — викладач руської (укр.) та нім. мов у стрий. гімназії. Від 1900 працював у парохії, був головою філії товариства «Просвіта» у Стрию. Друкувався в часописах і газетах «Діло», «Батьківщина», «Свобода», «Зоря», «Нове зеркало», «Червона Русь», «Руський амвонъ», «Руслан». Автор поезій: «У гаю» (1884), «Єдність», «І знов могила...» (обидві — 1885), «Многонадійному» (1887), «Корабель» (1893), «В небі» (1900), «Витайте нам, гості!» (1901) та ін.; оповідань: «На село» (1886), «Іван Туз», «По матурі» (обидва — 1892), драм. твору «Настоящі» (1893; окреме вид.– Л., 1908; К., Ляйпциґ, [Б. р.]). Переклав оповідання І. Тургенєва «Живые мощи» із «Записок охотника» («Лукерія», 1887). Написав ст. «Голос народовця в справах “нової ери”» (1891) у «Червоній Русі». Автор рец. у «Ділі»: «Про гостину руського театру», «Власть тьми: Драма Льва Толстого» (1901). Повне зібрання творів Б. вийшло у видавництві «Каменяр» під впорядкуванням М. Ващишин (Л., 2000).

Завантажити статтю