Будников Володимир Олександрович

Визначення і загальна характеристика

БУ́ДНИКОВ Володимир Олександрович (04. 06. 1947, Київ) — живописець. Син О. Будникова. Заслужений діяч мистецтв України (1992). Член НСХУ (1975). Закін. Київський художній ін­ститут (1971; майстерня Т. Яблонської). Від 1972 — викладач живопису, від 1999 — проф. Нац. академії образотвор. мистецтва й архітектури. Працює в галузі станк. живопису. Є автором галерей. культур. акцій, дослідн. проектів. У полотнах початк. періоду присутні лінійні ритми, певна схематика, тонке декор. від­чу­т­тя (натюрморти із серії «Дари України», «Весі­л­ля в селі Глібівка»). Поч. 70-х рр. ознаменувався серією пейзажів («Старий Седнів», «Блакитний будиночок», «Червень»), у яких виявляються легкість і ліричність його пензля. Від серед. 70-х рр. зосереджує увагу на фактурі. На­прикінці 80-х рр. чітко простежуються кольор. активність і емоційна напруга полотен («Завтра свято», «Час пік»). Живопис 90-х рр. — це чистий голос кольору, який став віссю і обʼ­єд­навчою силою «пульсуючих» полотен (серія робіт «Композиція в стилі бароко», «Роз­мова», «Спо­стереже­н­ня» з циклу «Таємниця життя»). Б. ві­домий дослідже­н­нями в галузі живопис. метафізики, а також як засн. необарок. течії в нефігуратив. живописі. На 3-му Між­нар. арт-фестивалі (1998) на­званий найкращим живописцем і нагородж. премією «Золотий пере­тин». Учасник худож. ви­ставок від 1971. Персон. — у Києві (1990, 1993, 1995), Москві (1990), Берліні (1990, 1992, 1994, 1995), Відні (1991, 1993), Бонні (1991), Ерфурті (1993), Тулузі (1993).

Тв.: «Зима в Києві» (1975), «Хіва» (1978), «Київські ре­ставратори» (1980), «Неділя на Подолі» (1983), «Сонце над містом» (1988), «Словʼянський мотив» (1991), «Ніч перед Різдвом» (1992), серія «Оазис» (1998), «Великий пейзаж», «Міраж» (обидва — 1999).

Літ.: Володимир Будников. «Таємниця життя»: Каталог ви­ставки. К., 1995; Володимир Будников. «Малярство, рисунки»: Каталог ви­ставки. К., 2001.

І. М. Блюміна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю