Борзов Валерiй Пилипович

Визначення і загальна характеристика

БОРЗО́В Валерiй Пилипович (20. 10. 1949, м. Самбiр Дрогобиц., нині Львiв. обл.) — легкоатлет, державний і політичний діяч. Чоловік Л. Турищевої. Заслужений майстер спорту СРСР (1975). Народний депутат України 3-го і 4-го скликань. Кандидат педагогічних наук (1980). Народний депутат України (1998– 2002, 2002–2006). Орден «За заслуги» 3-го та 2-го ступенів (1996 і 1999). Державні нагороди СРСР. Закiнчив Київський інститут фiзичної культури (1971), Саратовське вище вiйськове командне училище (1973). Виступав за спортивні товариства «Буревісник» (1972) і «Динамо» (1976, обидва — Київ). У збірну команду СРСР входив від 1968.

Чемпіон СРСР з бігу на 100 м (1969, 1971, 1972, 1974, 1975), на 200 м (1971–75) та в естафеті 4 × 100 м (1971, 1974, 1975). Переможець 5-ї та 6-ї Спартакіад народів СРСР з бігу на 100 м (1971, 1974) та на 200 м (1971). Дворазовий чемпiон 20-х Олімпійських ігор (1972, Мюнхен) з бiгу на 100 м (10,14 сек.) і 200 м (20,00 сек.) та срiбний призер з естафетного бiгу 4 × 100 м (38,50 сек.); бронзовий призер 21-х Олімпійських ігор (Монреаль, 1976) з бiгу на 100 м (10,14 сек.) та естафетного бiгу 4 × 100 м (38,78 сек.). Чемпiон Європи з бiгу на 100 м (1969, 1971, 1974) та на 200 м (1974). Переможець зимових чемпіонатів Європи з бігу на 60 м (1970, 1971, 1974, 1975, 1976) та на 50 м (1972). Рекордсмен СРСР та Європи з бігу на 100 м та 200 м, рекордсмен СРСР в естафеті 4 × 100 м. Тренер — В. Петровський.

Працював iнструктором Спортивного комітету УРСР (1969–79), заступник голови (1986–90), головою (1990–91, 1996–97) Державного комітету України з фiзичної культури i спорту. Міністр у справах молоді і спорту (1991–96). Голова Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту й туризму ВР України (2000–02). Президент Національного олімпійського комітету України (1991–98) та Федерації легкої атлетики України (1996–2012), член МОКу (1994).

Завантажити статтю