БОРОВИ́К Дмитро Миронович (26. 10. 1876, хутір по­близу с. Булгакове Полтавської волості Херсонської губернії, нині Баштан. р-ну Миколаївської обл. — 04. 11. 1920, м. Владивосток, РФ) — публіцист, громадський i політичний діяч. Один із засновників українського національного руху на Зеленому Клині (РФ). Закінчив реальне училище в Одесі, Ризький політехнікум. На 3-му курсі, пере­буваючи в Одесі, вступив до РУП. Закінчив фізико-математичний факультет Одеського університету (1906). Брав участь у діяльності організації українських есерів. Арештований за революційну діяльність, рік пере­бував у вʼязниці. Восени 1907 засуджений до засла­н­ня, яке від­бував у Туруханському краї, працюючи завідувачем метеорологічної обсерваторії. Згодом завідував метео­станцією в Іркутську. У вересні 1912 повернувся до Риґи, де восени 1913 отримав диплом агронома. Від листопада 1913 до травня 1914 жив в Одесі. Працював у Департаменті землеробства (Петро­град), звідки був направлений до Миколаєва на посаду керівника фізичної обсерваторії. Від 1916 — у Владивостоці: фізик, помічник завідувача метобсерваторії. 1917 — один з організаторів Владивостоцької української громади та Владивостоцького українського товариства «Просвіта», видавець і редактор газети «Українець на Зеленому Клині», 1918–20 — голова товариства «Владивостоцька українська хата». 1918 обраний до Владивостоцької міської думи від Українського блоку. Об­стоював українські національні інтереси на Зеленому Клині.