Бородай Олександр Андрійович

БОРОДА́Й Олександр Андрі­йович (15. 09. 1946, Дні­пропетровськ, нині Дні­про - 08. 11. 2019, Київ) — монументаліст, емальєр, графік. Чоловік Т. Турдиєвої, батько Ю. Бородай. Член НСХУ (1975). Закін. Дні­проп. художнє училище (1966; педагоги М. Боровський, М. Родзін), Київ. худож. ін­ститут (1972; майстерня Т. Яблонської). 1972–86 працював на Дні­проп., 1986–91 — Київ. худож.-вироб. комбінатах. Брав участь у роз­писі Михайлівського Золотоверхого собору (роз­писи нартексу й хор. приміще­н­ня, 2000) та Покровської церкви (2001–02) в Києві. Учасник всесоюз. (від 1969), між­нар. (від 1988) ви­ставок. Персон. — у Дні­пропетровську (1984, 1992, 1997), Люксембурзі (1987), Будапешті (1989), Гельсинґборзі (Швеція, 1990), Бухаресті (1991), Едмонтоні (Канада, 1992), Києві (1992, 1995, 1996, 1999, 2002), Детройті (США, 1993), Львові (1996). Монум. роботи: рельєф «Танець, музика, театр» (Дні­проп. театр опери і балету, 1974), роз­пис із рельєфом на теми укр. музики (Муз. училище ім. П. Чайковського, м. Камʼянка Черкас. обл., 1990), ст. метро «Видубичі» та «Осокорки» в Києві (1991), композиція з металу та емалі «Ритми Всесвіту» (Гол. астрон. обсерваторія НАНУ, 1988; обидві — у спів­авт. з О. Бабаком), декор. панно «Ранок над Вор­склою» (2003, культур. центр Полтави «Листопад»). Емалі: «Козак Мамай», «Пісня» (обидві — 1986), «Родина» (1988), «Сидячий», «Тиша» (обидві — 1990) та ін. Ін­сталяції (у спів­авт. з О. Бабаком): «Колиска для ненародженої дитини» (1989), «Тихе свято суму» (1990), «Ритуальна споруда» (1991). Ви­значає свою творчість як постмодерну. Від­творює мист. сутність найбуден­ніших речей, роз­криваючи їхню внутр. красу. Роботи Б. вирізняються пластичністю, впливом нац. орнаменталістики, одухотвореністю й під­несеністю язичн. мотивів. Твори зберігаються в Дні­проп. ХМ, Черніг. картин. галереї, Запоріз. ХМ, Музеї декор.-ужитк. мистецтва в Москві, Музеї худож. емалі в м. Кечкемет (Угорщина).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю