Косий капонір
КОСИ́Й КАПОНІ́Р — одна з оборонних споруд Госпітального укріплення Київської фортеці, яку деякий час використовували як військово-політичну вʼязницю. Зведений 1844–46, у 1863 перебуд. під вʼязницю: замість 11-ти казематів влаштовано 4 одиночні й 2 заг. камери, 2 карцери та караул. приміщення. Вʼязницю за її суворий режим і неприступність (1863–1918 не зафіксовано жодної втечі) неофіційно називали «Київським Шліссельбургом». Першими її вʼязнями стали учасники польс. повстання 1863–64, згодом тут утримували учасників повстання саперів 1905, вбивцю П. Столипіна Д. Богрова, революціонерів-більшовиків О. Шліхтера (1908–09) і Г. Чудновського (1917). На тер. вʼязниці відбувалися й страти: 1863 тут розстріляли командирів польс. повстан. загонів, 1907 — учасників солдат. повстання в Сирец. таборах (за рад. влади на їхню честь встановлено мемор. знаки). 1930 у К. к. відкрито істор.-рев. музей «Вʼязниця. Каторга. Заслання» (філія Київ. музею революції, від 1940 — Держ. істор. музею УРСР). Під час окупації Києва в роки 2-ї світової війни експозицію знищено. Після реставрац. робіт 1971 у спорудах К. к. відкрито Держ. істор.-рев. памʼятку-музей «Косий капонір», 1991 її реорганізовано в Істор.-архіт. памʼятку-музей «Київська фортеця». На відміну від рад. часу, в експозиції широко представлено військ.-істор. тематику. 1995–2002 реставровано прилеглі до К. к. фортифікац. споруди, зокрема капонір 2-го полігона, який перетворено на виставк. залу.
Рекомендована література
Завантажити статтю
