Буценко Олександр Алімович

БУЦЕ́НКО Олександр Алімович (26. 09. 1954, Київ) — пере­кладач, поет, мистецтво­знавець. Член НСПУ (1990). Закін. Київ. пед. ін­ститут іноз. мов (1976). Працював ред. Гол. редакції літ.-драм. мовле­н­ня Укр. радіо (1978–82); ред., завідувач від­ділу інформації та мистецтва, згодом — критики і мистецтва ж. «Всесвіт» (1982–95); заст. гол. ред. альманаху «Хроніка–2000»; завідувач від­ділу між­нар. інформації тижневика «Наша Україна» (1996–98); від 1997 — голова Іноз. комісії НСПУ. Друкується від 1982. Автор зб. поезій «Рудники и криницы» (1984), «Правдивые ключи» (1987; обидві — Київ); літерату-роз­нав. і публіцист. праць, мистецтво­знав. статей («Болгарська монументалістика» // «ПУ», 1985, № 2; «Іспанське мистецтво сьогодні: По­гляд із середини» // «Всесвіт», 1991, № 2 та ін.); моно­графії-альбому «Антоні Міро» (К., 1992). Пере­кладає з англ., іспан. та швед. мов. У пере­кладі Б. ви­йшли романи: П. Тейн «Найбільший піщаний замок у світі» («Всесвіт», 1984, № 6), X. Солер Пуїг «Весь світ і все життя» (Там само, 1987, № 3–4), Д. Дідіон «Демократія» (Там само, 1988, № 1), Е. Берджесс «Механічний апельсин» (Там само, 1990, № 5), X. Мадрід «Ангел смерті» (Там само, 1997, № 5–6), Д. Хем­мет «Худий» (у зб. «Подих смерті», К., 1989), Е. Сабато «Тунель» (К., 1996), Р. Ґреґорі «Судный день» (X., 2001, спів­авт.), А. Біой Касарес «Герой жінок» (К., 2001); а також низка оповідань (Р. Шеклі, Л. Сернуда, О. Кірога, А. Біой Касарес, А.-М. Матуте) та поезій (Л. Феліпе, С. Вальехо, X. Кортасар, Ф. Майор Сарагоса). Пере­клав також праці К. Поп­пера «Від­крите су­спільство та його вороги» (К., 1994), О. Пріцака «Походже­н­ня Русі» (К., 1997, спів­авт.), Й. Вейбу­л­ля «Коротка історія Швеції», Я.-Е. Свана «Травнева жердина, раки й Люсія» (обидві — Стокгольм, 1998). Уклав «Іспансько-український словник» (К., 1996; спільно з М. Жердинівською), зб. «Поезія Нідерландів XX ст.» (К., 2002).

Завантажити статтю