Берец Вільмош-Йожеф Іштванович
Визначення і загальна характеристика
БЕ́РЕЦ Вільмош-Йожеф Іштванович (14. 10. 1915, м. Сіґет, Румунія — 30. 11. 1999, Ужгород) — графік. Батько М. Берец. Член НСХУ (1956). Навч. у Чеському тех. інституті в Празі (1934–39; викл. О. Блажичек, Ц. Боуда, Й. Сейпка), закін. пед. факультет Будапешт. худож. інституту (1940; викл. В. Аба-Новак, Е. Баранський) та курси в Моск. центр. худож. реставраційних майстернях (1951). Працював викл. Ужгород. училища приклад. мистецтва (1948–75). У 1948–53 брав участь у створенні Ужгород. картин. галереї. Від 1950 бере участь в обл., респ. і всесоюз. виставках; персон. — 1995 в Ужгороді. Твори зберігаються в Ужгород. ХМ, Дирекції виставок НСХУ. Працював у різних техніках живопису й графіки: олія, темпера, акварель (займає особл. місце у творчості), ліногравюра, малюнок олівцем, пером. Створював портрети, пейзажі, тематичні композиції, писав мистецтвознавчі статті та есе. Для камерних графіч. творів характерна особлива повнозвучність, променистість загального колориту, прозора тонкість і легкість.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Портрет заслуженого художника РРФСР С. Чуракова» (1961), «Вечір» (1973), «Натюрморт з керамікою» (1974), «На Рахівщині» (1975), «За читанням» (1977), «Сад» (1979), «Квіти» (1984), «Білі флокси» (1993).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
