Костенко Володимир Семенович

КОСТЕ́НКО Володимир Семенович (11. 05. 1937, Полтава — 01. 03. 1990, Київ) — кінорежисер, сцена­рист. Чоловік А. Костенко. Кандидат філософських наук (1965). Член СКінУ (1972). Закін. філос. факультет Київ. університету (1959), де й викладав 1964–65. Працював 1959–61 асист. реж. і ред. на Ялтин. кіностудії худож. фільмів. У Києві: 1965–67 — ст. ред., 1967–73 — чл. сценарно-редакц. колегії Держкіно УРСР; 1973–90 — ред. і реж. студії «Укр­кінохроніка». Автор сценаріїв і диктор. текс­тів докум. і наук.-по­пуляр. стрічок: «Соната про художника» (1966, реж. В. Шкурін), «Мальована пісня» (1969, реж. М. Лактіонов-Стезенко; обидві — спів­­автор сценарію), «Хата нашого роду» (реж. Л. Удовенко), «Довженкова земля» (реж. В. Сто­роженко; обидві — 1970), «Коро­вай ти наш, коровай» (1971, реж. О. Криварчук; обидві — дипломи Респ. кінофестивалів, Дні­пропет­ровськ), «Від­крий себе» (1972, реж. Р. Сергієнко, спів­автор cце­нарію; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1991, посмертно), «9 травня і на все життя» (реж. Л. Букін), «Перша борозна» (реж. К. Костов; обидві — 1974, спів­автор сценарію), «Катюжан­ські матері» (1976, реж. М. Мамедов, автор диктор. текс­ту; диплом Мкф у м. Краків, Премія ім. Я. Галана, 1984), «Місто на ске­лях» (1979, реж. Є. Татарець), «Диво Волинського лісу» (реж. Е. Тимлін), «ХТЗ. Первісток пʼяти­річки» (реж. М. Лінійчук; обидві — 1981), «Під вітрилами братерства» (реж. М. Саченко), «Імʼя твоє — Се­вастополь» (реж. В. Шевчен­ко; приз Міністерства оборони СРСР; обидві — 1983), «Тарас» (1989, реж. В. Сперкач, спів­­автор сценарію). Реж. докум. кінокартин: «Глибина», «Як рідного брата» (обидві — 1974), «Крила» (1975), «Щоб виро­стало» (1977; диплом Респ. кінофестивалю у м. Кременчук Полтав. обл.), «Хорватія. Земля і люди», «Світ Івана Генералича» (обидві — 1979), «Хреще­на скалка», «Час рої­н­ня» (обидві — 1988), «На Зелену неділю» (1989), «Перед іконою» (1990; усі — автор сценарію). К. вдало по­єд­нував талант кінорежисера та сценариста, по­стійно роз­роб­ляв автор. тему із влас. баче­н­ням, її образним втіле­н­ням на екрані. Його фільми просякнуті любовʼю, глибоким спів­чу­т­тям до історії і героїв українського народу. Видав кн. спогадів «Довженківські обрії» (К., 1964). Про К. знято фільм «Три храми на моїй долоні…» (1991, реж. О. Балагура).

Завантажити статтю