БІЛИ́НСЬКИЙ Андрій Клавді­йович (16. 04. 1916, Чернівці — 12. 11. 1995, Мюнхен) — право­знавець, економіст, громадсько-політичний діяч. Брат К. Білинського. Доктор права, проф. Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1938). У 1934 і 1939 як чл. ОУН заарештовувався польс. владою. Під час 2-ї світової війни воював у дивізії «Галичина», 1944 потрапив у полон, пере­бував у рад. концтаборах (Воркута), про що написав у кн. «В концтаборах СРСР. 1944–1955: Спогади і спо­стереже­н­ня» (Мюнхен; Чикаґо, 1961). У 1956 звільн. з увʼязне­н­ня, пере­вез. до Німеч­чини. Працював 1957–81 в Ін­ституті сх. права у Мюнхені, а від 1967 — викладач рад. госп. права, проф. УВУ (Мюнхен), викл. Мюнхен. університету. Досліджував правову та екон. системи СРСР, насамперед про­блеми госп., колгосп., шлюбно-сімей., спадкового, житл. та фінанс. права, адвокатури, права громад. організацій тощо. Як журналіст і публіцист Б. публікував стат­ті у г. «Українське життя» (Чикаґо), в яких критикував еміграц. укр. політ. про­грами, під­креслював потребу «кон­структивного ставле­н­ня» до УРСР. Автор статей «Світло і тіні ОУН–УПА», «Загадка Михайла Горбачова», «Бюрократія — якого кольору?», «Власність без ореола могутності». У Мюнхені видавав бюл. «Панорама» зі своєрідним висвітле­н­ням укр. громад.-політ. життя.