БІЛОУ́С Апол­лон Максимович (27. 01. 1929, м. Камʼянець-Подiльський, нині Хмельн. обл. — 04. 01. 1999, Харків) — крiобiолог. Доктор медичних наук (1969), професор (1970), член-кореспондент НАНУ (1988). Премії ім. О. Богомольця (1980) та ім. О. Пал­ладіна (1990) АН УРСР, Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Закiн. Київ. мед. ін­ститут (1955). Працював у Харків. НДІ ортопедiї і травматологiї: клін. ординатор (1958–60), н. с. клініки Ін­ституту (1960–62), зав. біо­хім. лаб. (1962–71), одночасно 1962– 65 — в. о. вченого секр. Ін­ституту. Від 1972 — зав. від­діл. кріобіо­хімії Iн-ту про­блем крiобiологiї й крiомедицини НАНУ. Наукові дослідже­н­ня механізмів регенерації тканин та структурно-функціон. пере­будови плазматич. мем­бран і цитоскелету клітин внаслідок дії екс­тремал. факторів, про­блем репаратив. регенерації тканин. Один з ініціаторів та організаторів заг. наук.-тех. про­грами з про­блем кріобіо­логії. Б. разом із колективом створив єдину молекулярно-клітин­ну концепцію кріопо­шкоджень. Був заст. гол. ред. ж. «Криобиология» (1985–90), «Про­блемы криобиологии» (1991–98).