Аеротерапія

Визначення і загальна характеристика

АЕРОТЕРАПÍЯ (від аеро… і терапія) — один із методiв клiматотерапiї, що ґрунтується на викори­стан­ні вільного атмо­сферного повітря з лiкувaльно-профiлактичною метою. А. за­стосовувалася з давнiх часiв (Гiп­пократ, Цельс, Ґален, Авiцен­на та iн.); наук. дослідж. з А. припадають пере­важно на 19–20 ст. Вагомий внесок у роз­виток А. зробили Ріклі (Австрiя), Бремер i Дет­твейлер (Нiмеч­чина), Трюдо, Кнопф і Лоґлін (США), С. Боткiн (Росiя). У 20 ст. про­блеми А. та методи за­стосува­н­ня ви­вчають наук. ін­ститути, зокрема Нац. ін­ститут гiдрологiї i клiматологiї (Францiя), Iн-т мед. гiдpологiї i клiматологiї (Iталiя), Iн-т медицини високогiр. клiмату (Швейцарiя), Iн-т мед. клiматологiї (США), Наук. ін­ститут курортологiї, фiзiотерапiї та реабiлiтацiї (Болгарiя), Iн-т бiоклiматологiї (Словач­чина). Декiлька наук. ін­ститутiв медико-клiматол. профiлю в Нiмеч­чинi (Мюнхен, Кiль, Берлiн, Бад-Елстер) та в iнших країнах. У СРСР про­блеми А. ви­вчали у Центр. НДI курортологiї та фiзiотерапiї, Ялтин. НДI фiз. методiв лiкува­н­ня та мед. клiматологiї, Вiрмен. та Киргиз. ін­ститутах курортологiї та фiзiотерапiї.

Є два рiзновиди А. — респiраторна та з викори­ста­н­ням повiтряних ванн. Респiраторна А. — диха­н­ня вiльним повiтрям у рiзних умовах: на рiвнинi та в горах, у лiсi, степу, на березi моря, у печерi (шахтi), у стані спокою чи русі. Рiзнi умови забезпечують деякi вiдмiн­ностi в результатaх А. Рiвнин­на А. в спокої пiдвищує рiвень кисню в кровi і тканинах, поліпшує метаболiчні процеси в органiзмi. Морське повiтря, збагачене легкими негатив. аероіонами, добре впливає на кардiо-респiратор. функцiю та нерв. систему (аероіонотерапiя). Вплив лiс. повiтря (аерофiтотерапiя) залежить вiд складу тих летких речовин, якi видiляють рослини. У хвойному лiсi добре почувають себе люди з хворобами органiв диха­н­ня, але для осіб з серцево-судин. захворюва­н­нями кориснiше пере­бува­н­ня у листяному лiсі. При помiрн. навантaжен­ні на органiзм А. можна проводити цiлодобово i навiть багатодобово (сон бiля моря, верандна терапiя). Вплив печер та соляних шахт зумовлений чистотою повiтря, насиченiстю його мiкрочастинками та іонами солей, стабiльнiстю температури. Диха­н­ня повiтрям печер чи соляних шахт називають спелеотерапiєю. При цій А., крiм насиче­н­ня кровi киснeм, спостерiгаються антиалерг. та гiпотензив. ефекти. При А. в русi (теренкур, спорт. вправи, iгри та iн.) активніша, нiж у спокої, вентиляцiя легенiв, тренува­н­ня механiзмiв диха­н­ня та кровообiгу. Але iнтенсивне спожива­н­ня кисню в процесах енерго­продукцiї може при­звести до його дефiциту в кровi. Тому треба дозувати фiз. навантаже­н­ня при цьому видi А. Дiя гiрської А. зумовлена зниженим атмо­сферним тиском i повʼязаним з цим зниженим парцiальним тиском кисню в повiтрi. Це зумовлює під­вище­н­ня навантаже­н­ня на механiзми забезпече­н­ня органiзму киснeм (кардiо-респiраторна система, еритрон), що тренує цi механiзми.

Повiтрянi ванни по­єд­нують респiраторну А. та термiч. вплив повiтря на органiзм. При цьому посилюється «шкiрне диха­н­ня», збуджуються терморецептори шкiри, при­скорюються процеси енерго­продукцiї, тренуються механiзми терморегуляцiї. Повітр. ванни активно впливають на органiзм, тому потребують дозува­н­ня, якe здiйснюється за методом т. зв. холодового навантаже­н­ня з урахува­н­ням еквiвалентно-ефектив. температури повiтря, а також стану органiзму людини. Для цього роз­роблено спец. дозувальнi таблицi. Нині в Українi провiд. наук. закладом у роз­роблен­ні методiв А. є НДI фiз. методiв лiкува­н­ня та мед. клiматологiї (Ялта). Дослiдже­н­ня у цiй галузi проводяться також в Укр. НДI дит. курортологiї та фiзiотерапiї (Євпаторiя). Пита­н­ня спелеотерапiї роз­робляють ученi НВО «Реабiлiтацiя» (Ужгород). Значний внесок у роз­виток А. в Українi зробили Ф. Яновський, В. Бокша, М. Торохтiн та iн.

Лiт.: Основы санаторно-курортного лечения больных туберкулезом легких. Сф., 1954; Бокша В. Г., Долгих-Литт Н. А. Аэротерапия. (Физиологич. основы и клинич. применение). К., 1968; Бокша В. Г., Богуцкий Б. И. Медицинская климатология и климатотерапия. К., 1980; Воронин Н. М. Основы медицинской и биологической климатологии. Москва, 1981; Бокша В. Г. Аэротерапия // Курортология и физиотерапия (руководство): В 2 т. Т. 1. Москва, 1985; Його ж. Справочник по климатотерапии. К., 1989.

О. М. Ярош

Завантажити статтю