КЛІМАТОТЕРАПІ́Я (від клімат і терапія) — викори­ста­н­ня різних кліматичних чин­ників і особливостей того чи іншого клімату з лікувальною метою. У процесі К. на організм людини діє комплекс кліматичних-погодних по­дразників природної зони по­стійного мешка­н­ня або іншої природної зони (лікувально-оздоровчої місцевості). За­стосува­н­ня для лікува­н­ня хворих кліматичних чин­ників, властивих тільки певній місцевості, називають мікрокліматотерапією. Серед методів К. — аеротерапія, геліотерапія, таласотерапія.

Активне санітарне облаштува­н­ня українських кліматичних курортів роз­почато в 2-й половині 19 ст. У Криму, Одесі, на Закарпат­ті збудовано перші кліматичні станції, приватні, громадські і добродійні пансіонати та санаторії, купальні, ванні заклади і грязелікарні. У цих регіонах організовано спів­товариства лікарів, що за­стосовували у клінічній практиці природні методи лікува­н­ня. 1884 лікар М. Огранович у м. Ялта від­крив Чукуларську кліматичну станцію — перший у Криму курортно-лікувальний заклад. Від 60-х років 19 ст. поширеними серед населе­н­ня стали по­їздки на приморські курорти Європи. Кримський пів­острів вважають центром наукових досліджувань питань курортного лікува­н­ня, профілактики й оздоровле­н­ня, чому сприяють унікальні кліматично-гео­графічні умови. Вперше увагу громадськості на його унікальний клімат 1866 звернув С. Боткін. Він за­пропонував направляти до Ялти хворих на бронхолегеневі захворюва­н­ня. В освоє­н­ня курортів Криму значний внесок зробили лікарі О. Щербак, В. Дмитрієв, О. Бобров, М. Парійський, П. Мезерницький, лікарі-літератори С. Ру­данський, А. Чехов, С. Єлпатьєвський, організатори курортної справи З. Солов­йов, М. Семашко та ін. Кліматичні чин­ники у різних по­єд­на­н­нях використовують для стимулюва­н­ня механізмів довготривалої адаптації організму. Всі методи К. сприяють тренуван­ню адаптаційних механізмів, що лежать в основі загартува­н­ня, під­вищують захисні сили організму, стійкість до не­сприятливих умов зовнішнього середовища. За допомогою К. від­новлюються біо­логічні звʼязки організму із середовищем (температура, вітер, вологість, сонячні промені), втрачені людиною в умовах т. зв. клімату житла.