АЛЕКСА́НДРУВ КУЯ́ВСЬКИЙ (Aleksandrów Kujawski) — табір на території Бидґоського воєводства у Польщі по­близу м. Торунь, де в 1920–21 пере­бували інтерновані частини Армії УНР. Засновано у роки 1-ї світової війни німецькою владою як пере­сильний пункт полонених вояків російської армії на 2 тис. осіб. Навесні 1920 польська адміністрація пере­творила на табір інтернованих частин денікінської дивізії генерала М. Бредова. У грудні 1920 тут роз­міщено 6-у Січову дивізію генерала М. Без­ручка, а в січні 1921 — частини 4-ї Київської та 3-ї Залізної дивізій Армії УНР (усього близько 45 тис. осіб). Комен­дант табору — М. Без­ручко. Не­зважаючи на обмежену свободу і важкі умови життя, у таборі діяли освітня школа, видавнича спілка, релігійне Братство св. Покрови, Товариство плека­н­ня рідної мови, Союз українок, табірний театр, кінотеатр, хор і оркестр струн­них інструментів. Виходили часописи «Український стрілець» (6-а дивізія), «Альманах» (4-а дивізія), гумористичні — «Полин», «Окріп» і «Комар». Після акції обміну полоненими між Польщею і радянською Росією у жовтні 1921 А. К. було ліквідовано. Рештки інтернованих пере­ведено до таборів Стшалкова і Щип­йорні. Зберігся військовий цвинтар і величний памʼятник на кургані з написом «Борцям за волю України» (нещодавно від­новлений спільними зуси­л­лями українських і польських урядів).