Ампелографія

АМПЕЛОГРА́ФІЯ (від грец. ἀμπελος — вино­град і γράφω — пишу) — основна частина науки про вино­град, що ви­вчає генотипи — сорти, форми і клони — на рівні популяцій і видів, а також досліджує закономірності мінливості ознак і властивостей під впливом умов середовища і діяльності людини. Уже в працях давніх грец. і рим. авторів (Теофраст — 3 ст. до н. е., Катон — 2 ст. до н. е., Вергілій — 1 ст. до н. е., Колумела і Пліній — 1 ст. н. е.) наводяться назви і характеристики деяких сортів вино­граду. Термін «А.» вперше за­стосував польс. дослідник Ф. Сакс у 1661, а наук. основи А. заклав у 1806 іспанець С. Клементе у праці «Досвід ви­вче­н­ня сортів вино­граду, що зростають в Андалузії». Ідею створе­н­ня ампелогр. колекції (збір сортів і форм вино­граду) вперше подав 1780 у Франції абат Розьє. Реалізувати її вдалося дещо пізніше в Марселі, де було створ. найбільшу колекцію в світі. На території України першу ампелогр. колекцію створив 1804 академік П. Пал­лас при Судацькому училищі виноробства (Крим). З нині наявних най­старішою і найбільшою в пост­радян. країнах, другою в Європі, а також четвертою за величиною у світі є колекція Ін­ституту вино­граду і вина «Магарач» УААН, що нараховує 3220 зразків, закладена 1828 в ур­очищі Магарач під Ялтою і пере­ведена пізніше під Бахчисарай до Перед­гірського дослід. господарства ін­ституту. Невеликі колекції є також в Одесі, Запоріж­жі, Донецьку, Цюрупинську, на Закарпат­ті та ін. Найбільші світ. колекції: Дослідні станції вино­градарства у Марселі (Франція) — 6781, Аграр. університету шт. Флорида (США) — 5952, Аграр. ін­ституту в Банґалорі (Індія) — 3900 зразків та інші. У 1873 створ. «Між­нар. ампелогр. комісію», яка ухвалила єдину систему опису сортів вино­граду. За під­сумками наук. досліджень створених у різних країнах колекцій публікувалися стат­ті, моно­графії, каталоги, колективні праці під на­звою «Ампело­графія». До фундаментальних слід від­нести «Універсальну ампело­графію» П. Віала і В. Вермореля, ви­дану 1901–10 у Франції. У її 7-ми томах, крім заг. частини (1) та бібліо­графії (7), міститься опис 500 сортів (2–6) і пере­лік понад 25 тис. назв сортів і синонімів. У подальші десятилі­т­тя 20 ст. такі моно­графії опубл. в Італії, Югославії, Румунії, Болгарії, Угорщині. Важл. під­сумком цього етапу роз­витку ампелогр. науки стало ви­да­н­ня 1904 і 1910 у С.-Петербурзі академік С. Коржинським моно­графії «Ампело­графия Крыма», у якій по­дано не лише опис і фото­знімки найпоширеніших сортів вино­граду Криму, а й сформульовано зав­да­н­ня і пер­спективи А. Вагомий внесок у роз­виток А. зробили А. Негруль, М. Лазаревський, Л. Трошин, Я. Кац, П. Кіскін, П. Грамотенко, О. Панаріна, Ш. Топале, А. Алієв, Н. Церцвадзе, Р. Рамішвілі, П. Балтарев та ін. Осн. зав­да­н­ням А. є виявле­н­ня найцін­ніших сортів вино­граду. Донедавна А. за­ймалася описом сортів і форм та їх колекціонува­н­ням, а також створе­н­ням основ систематики. Під­сумком цієї роботи стало ви­да­н­ня колект. 11-том. праці «Ампело­графия СССР» (Москва, 1946–84), у якій описано 3070 сортів вино­граду: 1445 тех., 1232 столового і 393 універсального. Сучасні укр. ампело­графи досліджують пита­н­ня внутр.-видової класифікації на основі пі­зна­н­ня закономірностей поліморфізму, а також онтогенет. та екол.-геогр. мінливості ознак та властивостей сортів і форм з викори­ста­н­ням цитогенет., фізіолого-біо­хім. і біо­метр. методів, що до­зволило зробити багато уточнень і доповнень до окремих питань А. Нині ампело­графи працюють над такими про­блемами: походже­н­ня та еволюція генофонду вино­граду; таксономічна (філогенет.) і господарча класифікація; об­ґрунтува­н­ня ра­йонува­н­ня і зонал. роз­міще­н­ня сортів; спеціалізація вино­градарства і виноробства; оцінка сортів як донорів і джерел для селекції; зʼясува­н­ня закономірностей онтогенет. і темпоральної мінливості сортів залежно від умов середовища і технології обробітку; роз­робка сортової технології; просува­н­ня культури вино­граду до нових р-нів і про­гнозува­н­ня її пошире­н­ня; формулюва­н­ня моделей ідеал. сортів; методично правильне створе­н­ня клонових і сортових маточників. Найголовніше зав­да­н­ня А. — практ. під­бір на основі інтродукції, комбінатив. і клонової селекції для кожного господарства адаптив. і найбільш продуктив. високо­якіс. сортів вино­граду. А. поділяється на загальну і часткову. Заг. А. включає систематику, класифікацію і походже­н­ня сортів вино­граду, методики ампелогр. опису, ампелогр. досліджень і порівняльної А. Часткова А. ви­вчає особливості ознак і властивостей окремих сортів, проводить їх ботан. опис, агробіол. і госп.-технол. характеристику, методи ви­значе­н­ня. Під керівництвом Між­нар. бюро вино­градарства і виноробства (Париж) видавався Між­нар. реєстр сортів вино­граду. Нині інформація про світ. генофонд як сукупність генотипів вино­граду на­громаджується в між­нар. банку даних Між­нар. організації вино­граду і вина при Н.-д. установі з селекції культур. рослин (ФРН), згідно з яким у 1994 в світі нараховувалося 30 311 сортів, з них 14 208 синонімів. Ампело­графи описали 45 тис. формозразків, ідентифікували 16 тис. генотипів, пере­важна більшість яких росте в Євразії. Однак комерційно цін­ними в країнах пост­радян. простору та ЄС є лише бл. 1700 сортів.

Завантажити статтю