Кулик Олена Вікторівна
Визначення і загальна характеристика
КУЛИ́К Олена Вікторівна (30. 12. 1979, Київ) — живописець, графік, дизайнер. Дочка О. Скицюк, онука І. Скицюка та М. Тимченка. Член НСХУ (2010). Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2005; майстерня В. Чебаника). Відтоді співпрацювала із київськими видавництвами; дизайнер меблевого салону «Аматі» (2007); провідний дизайнер килимів компанії «А-стиль» (2007–09). Учасниця художніх виставок від 1992. Персональні — у Києві (1993–94, 2001–02), Запоріжжі (2012). По-своєму інтегрує петриківський розпис, експериментуючи у кольорі, композиції, ритміці. Для її творчості характерні вигадливий орнаментний декор, гармонійний та ритмічний переспів барв. Створює також батики, вітражі, керамічні вироби. Деякі роботи зберігаються у Запорізькому, Чернігівському ХМ.
Тв.: серії іл. — до зб. «Лірика» М. Рильського, драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (обидві — кін. 1990-х рр.), поеми «По дорозі в казку» Олександра Олеся (2004–05); графіка — «Відлюдник», «Спасіння» (обидва — 2001), «Брама безсмертя», «Символ віри», «Нетрі сумніву» (усі — 2004–05); декор. розписи — «Материнство» (2005), «Золоте мереживо осені», «Літній вечір», «Золоте руно», «Оаза» (усі — 2006), «Лагідне проміннячко», «Рибки промінці» (обидва — 2008), «Сяяння вічності», «Весняні грози», «Весняний вітер» (усі — 2009), «Барвиста», «Лілеї та лунарії» (обидва — 2010).
Літ.: Семесюк М. «Від мами до доні добро передай...» // Артанія. 2010. Кн. 19, № 2.
М. В. Семесюк
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії іл. — до зб. «Лірика» М. Рильського, драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (обидві — кін. 1990-х рр.), поеми «По дорозі в казку» Олександра Олеся (2004–05); графіка — «Відлюдник», «Спасіння» (обидва — 2001), «Брама безсмертя», «Символ віри», «Нетрі сумніву» (усі — 2004–05); декор. розписи — «Материнство» (2005), «Золоте мереживо осені», «Літній вечір», «Золоте руно», «Оаза» (усі — 2006), «Лагідне проміннячко», «Рибки промінці» (обидва — 2008), «Сяяння вічності», «Весняні грози», «Весняний вітер» (усі — 2009), «Барвиста», «Лілеї та лунарії» (обидва — 2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
