Скицюк Олена Іванівна
СКИЦЮ́К Олена Іванівна (16. 01. 1950, Київ) — художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Дочка І. Скицюка та М. Тимченко, мати О. Кулик. Членкиня НСХУ (1978), НСМНМУ (1993). Закінчила Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва (1973; викладач Ю. Лащук). Працювала в Києві на експериментальному кераміко-художньому заводі (1973–74); від 1974 — на комбінаті монументально-декоративного мистецтва; 1988–91 — викладач дитячої художньої студії «Мозаїка»; 1992 — консультант з народної майстерності в м. Фастів Київської обл.; від 1995 — викладач Київської дитячої АМ; від 2001 — викладач Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Основні галузі — розпис фарфору, настінний і станковий розпис на полотні, картоні, підлаковий розпис на дереві та художня вибійка. Створила настінні декоративно-орнаментальні панно в кафе в Севастополі (1975); 1980–81 виконала настінні розписи в дитячій бібліотеці м. Біла Церква (Київська обл.). Роботи зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), музеях Чернігова й Запоріжжя. Учасниця всеукраїнських мистецьких виставок від 1967. Персональні — від 1974.
Додаткові відомості
- Основні твори
- сервізи — кавовий (1973), «Бузковий» (1974), «Голосіївський ліс» (1977; обидва — чайно-кавові), «Півники» (1986, чайний); листівка «Келих декоративний» (1973); чашки з блюдцями «Два птахи»; блюдо «Лісові горіхи» (обидва — 1975); вази — «Ягоди поспіли» (1976), «Краю мій вільний» (1983), «Квітуча Україна» (1984); настінні розписи в магазині «Казка» в Києві (1979, співавт.); триптих «Море» (1989); шкатулка «Іван у Морського царя» (1992); станкові декоративні розписи — «Двобій» (1992), «Незвичайний паросток» (1997), «Сонячні очі» (1998), «Одуди» (1990), «Подалі від світу» (1999), «Качка з каченятами», «Соловей» (обидва — 2002).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 