КУЛИЧЕ́НКО Леонід Васильович (02. 04. 1918, с. Шабельники Чигирин. пов. Київ. губ., нині затоплене водами Кременчуц. водо­сховища — 25. 03. 1977, Миколаїв) — прозаїк. Член СПУ (1966). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Навч. в Укр. комуніст. ін­ституті журналістики (Харків, 1937–38), закін. Ленінгр. військ.-політ. училище (нині С.-Пе­тербург, 1943), філол. факультет Кременец. пед. ін­ституту (Терноп. обл., 1948) та факультет журналістики Київ. університету (1965). Працював ред. рай. г. «Новобузька правда» (м. Но­вий Буг, 1948–54) та «Чор­номорська зірка» (м. Очаків, 1954–70; обидва — Микол. обл.); від 1970 — за­ступник голови Обл. комітету по телебачен­ню та радіо­­мовлен­ню, дир. Микол. студії телебаче­н­ня. Відп. секр. Микол. організації СПУ (1974–76). Друкувався від 1934. Більшість героїв його творів — з реал. життя (чорномор. рибалки, микол. ко­рабели, степ. хлібороби).