Ластівка Петро Трохимович
Визначення і загальна характеристика
ЛА́СТІВКА Петро Трохимович (05. 07. 1922, с. Савинці, нині Рокитнян. р-ну Київ. обл. — 18. 12. 2018, Тернопіль) — актор. Батько П. Ластівки. Народний артист УРСР (1980). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2003). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Школу кіноактора при Київ. кіностудії худож. фільмів (1949; викл. А. Бучма, Б. Моховський). Працював актором Закарп. (Ужгород, 1946–55), Черніг. ім. Т. Шевченка (1956–59) укр. муз.-драм. театрів; Терноп. укр. муз.-драм. театру ім. Т. Шевченка (1960–88), у якому інсценізував твір «Роман міжгір’я» Івана Ле (1972). Л. творив влучні, сатирично загострені, суто нар. характери, змальовуючи своїх героїв колорит. барвами. Автор п’єс «Міль» (1953), «За волю Карпат» (1955; обидві — Ужгород), «Дівчина з Десни» (Чг., 1959), «Обличчям до сонця» (1968).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Семен («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Левко, Брут («Майська ніч», «Вій» за М. Гоголем), Онуфрій («Земля» за О. Кобилянською), Василь («Циганка Аза» М. Старицького), Яшка («Весілля в Малинівці» О. Рябова, Л. Юхвіда), Крячко, Кирило («Дикий Ангел», «Спасибі тобі, моє кохання» О. Коломійця), Кравчина («Незабутнє» за О. Довженком), Молчалін («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Нагульнов («Піднята цілина» за М. Шолоховим); у кіно — Сержант («Подвиг розвідника», 1947, реж. Б. Барнет), Батько («Вершники», 1972, реж. В. Костроменко), Василь («Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
