КОРЧМИ́Н (польською — Korczmin) — село Томашівського повіту Люблінського воєводства в Польщі. Знаходиться по­близу кордону з Україною, за 33 км від повітного цетру та за 131 км від воєводського центру. Населе­н­ня 340 осіб, пере­важно поляки. Вперше згадується у писемних джерелах 1437. За твер­­джен­­ням дослідників, зокрема М. Лесева, назва цього села по­­ходить від слова «корчувати», як і с. Корчів Сокальського ра­йону Львівської області, яке за кілька км роз­ташоване на протилежному боці кордону. Здавна основне населе­н­ня К. складали українці. Після 1-го поділу Польщі 1772 село ві­ді­йшло до складу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Після роз­паду 1918 імперії Габсбурґів знову встановлено польську владу. Перед 2-ю світовою війною тут мешкало близько 1 тис. осіб, пе­­реважно українців. 1939–44 — під німецько-фашистською окупацією. У око­­лицях села тривалий час вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1947 під час Акції «Вісла» з К. всіх українців було виселено. 1975–98 — у складі Замойського воєводства. Донині у селі зберег­­лася деревʼяна церква Богоявле­н­ня (1658; тризрубна однобан­на з квадратним вівтарем і бабинцем; най­старіша деревʼяна церква на Люблінщині та одна з найдавніших у Польщі), в якій діє греко-католицька громада. З К. похо­­дить чудотворна ікона Богоро­диці-Оди­­гітрії 17 ст. (Богородиця на лівій руці тримає Ісуса, а пра­­вою вказує вірянам на Христа, який є єдиною «Дорогою, Прав­­дою і Жи­т­тям»). Понад 45 років Корч­­минська ікона вважалася втраченою, після від­найде­н­ня на початку 1990-х рр. її ре­ставровано в Кра­­кові, а потім роз­ташовано у греко-ка­­толицькій церкві Різдва Пресвятої Бо­­городиці в Любліні. 1862 вона вперше замироточила, а на честь цієї події за селом звели кап­­лич­­ку Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (ро­зі­брано у 1940-х рр.). 28 серпня 2004 під час свята Успін­­ня Пресвятої Богородиці мешканцями К. і с. Стаївка Корчівської сільської ради започатковано щорічні Європейські дні добросусідства (піс­­ля остаточного встанов­­ле­н­ня кордону від­повід­но до договору між СРСР і Польщею про обмін територіями від 15 лю­­того 1951 ці 2 польські села, в яких здавна пере­важно проживали українці, опинилися у межах різ­­них держав; тоді ж давня церква залишилася на території Польщі, а землі, на яких 82 років була роз­ташована кап­­личка, ві­ді­йшли до УРСР). Нині цей рух охоплює не лише Люблінське воєводство та Львівщи­­ну, а й Під­карпа­т­тя та Волинь. Європейські дні добросусідст­­ва — це зу­стрічі духовенства, пред­ставників влади, митців, громадських організацій, під­приємців та, в першу чергу, звичайних людей — громадян України та Польщі.