Ленський Олександр Павлович
ЛЕ́НСЬКИЙ Олександр Павлович (справж. — Вервіціотті; 01(13). 10. 1847, Кишинів — 13(26). 10. 1908, Москва, похов. у м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл.) — актор, режисер, педагог. З походження італієць. Дебютував як актор у театрі під керівництвом О. Читау-Огарьової. Грав 1865–76 в Одесі та провінц. містах Росії. Працював 1876–1908 (з перервою) в Малому театрі у Москві: актор, 1895–1907 — реж., від 1907 — гол. реж. Від 1888 викладав на драм. курсах Моск. театр. училища, ставив зі своїми вихованцями ранкові вистави на сцені Малого театру, особливу увагу приділяючи постановкам пʼєс О. Островського. Один із фундаторів Нового театру (Москва), де 1898–1903 очолював драм. трупу молодих акторів. Співзасн. Київ. рос. драм. товариства (1879). Гастролював в Україні, зокрема у Києві (1877–79). Л. — яскравий характер. актор, стверджував у мистецтві принципи психол. правди, чудово володів здатністю до перевтілення. Манера гри познач. гостротою зовн. малюнку, увагою до деталей, високою майстерністю міміки та гриму, гуманіст. спрямуванням. У режисер. роботах прагнув гармонії усіх елементів вистави, підпорядковуючи їх розкриттю змісту пʼєси; великого значення надавав муз. і декор. оформленню вистав, виступав у ролі сценографа. На пед. ниві поділяв погляди В. Немировича-Данченка і К. Станіславського. Автор низки статей з питань актор. майстерності, що збагатили розвиток театр. естетики. 2002 у Москві перевидано кн. «А. П. Ленский: Статьи. Письма. Записки».
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Муромський («Справа» О. Сухово-Кобиліна), Глумов, Мамаєв, Дульчин, Паратов, Великатов, Линяєв, Дудукін («На всякого мудреця доволі простоти», «Остання жертва», «Безприданниця», «Таланти і шанувальники», «Вовки та вівці», «Без вини винні» О. Островського), Чацький, Фамусов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Кругосвєтлов («Плоди просвіти» Л. Толстого), Демурін, Столбцов («Ціна життя», «Нова справа» В. Немировича-Данченка), Неклюжев («Наш друг Неклюжев» О. Пальма), Князь Дубецькой («Захід» О. Сумбатова-Южина), Гамлет, Отелло, Річард III, Бенедикт, Петруччо («Гамлет», «Отелло», «Річард III», «Багато галасу даремно», «Приборкання норовливої» В. Шекспіра), Дон Жуан (однойм. п’єса Ж.-Б. Мольєра), Філіпп II («Дон Карлос» Ф. Шіллера), Єпископ Ніколас («Боротьба за престол» Г. Ібсена), Урієль Акоста (однойм. п’єса К. Гуцкова).
- Основні вистави
- «Ревізор», «Одруження» (обидві — 1898), «Мертві душі» (1902) М. Гоголя, «Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше, «Козьма Захарич Мінін-Сухорук» (обидві — 1899), «Снігуронька» (1900), «Без вини винні» (1908) О. Островського, «Ромео і Джульєтта» (1900), «Віндзорські витівниці», «Коріолан» (обидві — 1902), «Буря» (1905) В. Шекспіра.
Людина 