ЛИ́Н­НИК Юрій Володимирович (08(21). 01. 1915, м. Біла Церква Васильків. пов. Київ. губ., нині Київ. обл. — 30. 06. 1972, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург, похов. у с-щі Комарово Ленінгр. обл.) — математик. Син В. Лин­ника. Доктор фізико-математичних наук (1940), професор (1944), академік АН СРСР (1964), президент Ленінгр. матем. товариства (1959–65). Сталін. (1947) і Ленін. (1970) пре­мії. Герой Соц. Праці (1969). Державні нагороди СРСР. Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Ленінгр. університет (1938). Працював у ньому (1944–72; проф.) та Ленінгр. від­діл. Матем. ін­ституту АН СРСР (1940–72). Осн. дослідж. присвячені теорії чисел, теорії ймовірностей і матем. статистиці. Зна­­йшов елементарне виріше­н­ня про­блеми Варінґа, довів, що кожне велике натурал. число є сумою семи кубів натурал. чисел, встановив, що майже для всіх модулів вірна гіпотеза Вино­градова про найменший квадратич. нелишок; створив метод великого решета, який за­стосовують в адитив. теорії чисел. Роз­вʼязав про­блему Гольдбаха для непар. чисел. У теорії ймовірностей і матем. статистиці Л. належать граничні теореми для незалеж. випадк. величин і неоднорід. ланцюгів Маркова, теорія пере­вірки склад. гіпотез і теорії оцінюва­н­ня, праці з теорії методу найменших квадратів.