ЛИТО́ВЧЕНКО Володимир Григорович (24. 12. 1931, с. Рожни, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 05. 09. 2021, Київ) — фізик. Брат П. Литов­ченка. Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1974), член-кореспондент НАНУ (1985). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія України в галузі науки і техніки (1970, 1997), премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1988). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закін. Київський університет (1955), де 1955–56 і 1986–98 (проф. за сумісництвом) й працював. 1956–60 — в Ін­ституті фізики АН УРСР; від 1960 — в Ін­ституті напів­провід­ників НАНУ (обидва — Київ): від 1971 — завідувач від­ділу фізики поверх­ні та мікро­електроніки. Один із фундаторів і лідерів укр. школи фізики поверх­ні твердого тіла та мікро­електроніки. Від 1962 під його керівництвом в Ін­ституті напів­провід­ників НАНУ почав інтенсивно роз­виватися новий напрям у галузі твердотіл. мікро­електроніки та фото­електроніки. Про­ведені ним і його учнями теор. й екс­перимент. дослідж. напів­провід­ник. шаруватих структур від­крили якісно нові можливості ви­вче­н­ня шаруватих систем зі склад. профілем потенціал. рельєфу. Логіч. роз­витком цих екс­периментів став великий цикл робіт, присвячений явищам кван­тува­н­ня енергії носіїв і пере­носу електронів і дірок у поверх­невих ка­налах (згодом цей напрям отримав назву нанофізика). Л. вперше екс­периментально виявив такі нові явища, як поверх­нева люмінесценція в напів­провід­никах (1974), під­силене планарне роз­шире­н­ня нерівноваж. двовимір. електрон­но-дірк. плаз­ми (1983), під­порог. стимульоване ви­промінюва­н­ня у двовимір. квантоворозмір. гетеро­структурах (1996), роз­щепле­н­ня зон у ву­глецевих матеріалах з нульовою забороненою зоною при звʼязу­ван­ні точк. дефектів. Остан­німи роками у його дослідж. важливе місце за­ймали оптичні й електр. явища в алмазоподіб. вуглецевих плівках. Роз­робле­н­ня теор. фіз. моделей матеріалів на основі вуглецю до­зволяє про­гнозувати властивості нових пер­спектив. матеріалів, зокрема твердіших за алмаз. За­стосува­н­ня алмазоподіб. вуглецевих плівок дає змогу значно під­вищити електрон­ну польову емісію з напів­провід­ник. матеріалів. 1990–2000 був заст. академік-секр. Від­діл. фізики і астрономії НАНУ. Від 1995 — президент Київ. філії, 2004–13 — Укр. фіз. товариства. Провадив також активну просвітн. діяльність, пропагує на­дба­н­ня укр. історії та культури. Від 1987 — голова осередку фіз. ін­ститутів товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка.