Луценко Іван Малахович

ЛУЦЕ́НКО Іван Малахович (1886, станиця Старокорсунська, нині Краснодар. краю, РФ — ?) — письмен­ник. Народився у сімʼї козака-хлібороба. Після закінче­н­ня двоклас. станич. школи витримав екс­тернат на право викла­да­н­ня. Від 1904 учителював у станич. школах. Учасник рев. подій 1905–07, 1-ї світової війни та воєн. дій 1918–20 на Кубані, які від­творив у зб. пʼєс «Під гуркіт бурі» (Темрюк, 1921) та поемі «Енемсь­кий бій» (Ростов-на-Дону, 1927), написаній під впливом П. Тичини. Після демобілізації — на рад. і проф­спілк. роботі. Редагував меншовиц. г. «Молот» (м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ, 1918). Очолював Кубан. робітфак, де також викладав істор. матеріалізм (1923–24). Від 1925 — спів­роб. першої рад. газети Пн. Кавказу «Советский станичник» (Краснодар). Брав участь у дис­кусії, що широко роз­горнулася на її сторінках, про «кубан. мову» — ст. «Дис­кусія і селянські поети» (1925, № 52). Член кубан. філії літ. організації «Село і місто» і Пн.-Кавказ. асоц. пролетар. письмен­ників. Почав друкуватися від 1921 у періодиці Пн.-Кавказ. краю: газетах «Советский станичник», «Красное знамя» (обидві — Краснодар), «Червона газета» (Рос­тов-на-Дону), журналах «Черво­ний шлях», «Зоря», «На подъе­­ме», альманахах «Борозды», «Ленінсь­ким шляхом», «В ногу з міль­йонами», «По­ступ». Поет. зб. «Ку­­бан­ський провесінь» (Х., 1929) та «Темпи» (Ростов-на-Дону, 1930) пере­йняті глибокою любовʼю до рідного краю, звеличують соціаліст. пере­творе­н­ня та поч. колективізації. Автор пʼєси «Песиголовці» (П., 1933) про «персид. бунт» кубан. козаків 1797, творів для дітей «Соняшний ранок» (Х., 1929), «Бо­йова ланка» (Х.; К., 1930) та ін., а також під­руч. «Природо­знавство» (Ростов-на-Дону, 1932) для укр. шкіл Пн. Кавказу. Після згорта­н­ня процесу українізації на Кубані ви­­їхав в Україну. Подальша доля неві­дома.