Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького — Енциклопедія Сучасної України

Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького

ЛЬВІ́ВСЬКА НАЦІОНА́ЛЬНА ГАЛЕРЕ́Я МИСТЕ́ЦТВ ім. Б. Возницького – один із провідних художніх музеїв Укра­їни. Засн. 1907 як міська картинна галерея, згодом – Нац. галерея міста Львова, Держ. обл. картинна галерея, Львів. обл. держ. картинна галерея, Львів. картинна галерея, від 1998 – Львів. галерея мист-в, від 2012 – національна. Гол. хра­нитель – М. Гарасимович (1907–32). У 1933–40 Галерею очолював Є. Ґюттлер. 1940–41 в. о. дир. – І. Свєнціцький. Дир. – І. Іванець (1941–44), О. Збронець (1945–51), Є. Амірагова (1952–59), М. Філонов (1959–62), Б. Возницький (1962–2012, від 2013 – його імені), ген. дир. – Л. Возницька-Разінкова (від 2012). До створення загальнодоступ. міської галереї закликав 1861 художник К. Шлегель, 1897 міськрада прийняла рішення створити музей образо­твор. мист-ва. Актив. прихильниками заснування мист. галереї були віце-президент міс­та Т. Рутовський та дир. Міського архіву А. Чоловський. Перші кар­тини закуплено 1903–05, зокре­ма Ф. Виґживальського, В. Лео­польського, Я. Матейка, Е. Окуня. 1906 придбали 60 рисунків С. Виспянського. 1905 і 1907 понад 250 картин і рисунків (пе­реважно кін. 19 – поч. 20 ст.) подарував колекціонер М. Тепфер. Через брак приміщень екс­понати перебували у канцелярії Президента міста, ратуші, Міському архіві. 1907 магістрат придбав колекцію поділ. цукр. магната Я. Яковича (280 картин давніх майстрів, 52 мініатюри, 80 акварелей та гуашей, скульп­тури, меблі). Кілька десятків картин 18 – 1-ї пол. 19 ст. надійшло 1907 із колекції Є. Садовського. 1907 відкрито для огляду першу експозицію у залах Міського музею худож. промислу, кількість експонатів – бл. 600. У 1908 надруковано каталоги відділів світ. і польс. мист-в, надано 350 скульптур. медальйонів із зібрання В. Пши­биславського. Цінними надбаннями 1908–11 стали 40 робіт Я. Мальчевського, 18 творів Я. Ма­тейка, 19 картин і рисунків А. Ґрот­тґера, полотна Ю. Мегоффера, Ф. Жмурка, Ю. та В. Коссаків, К. Сіхульського, І. Труша та ін. 1913 передано частину колекції В. Лозинського. 1919–39 фонди поповнювали переважно завдяки дарам окремих осіб. Велике мист. значення мала колекція Б. Ожеховича, подарована 1919. Л. Квятковський 1922 і 1928 передав 109 влас. творів. 1938 надано частини колекцій барона К. Бруніцького й Л. Пінінського. Галерея розташовувалася у 16-ти залах Худож.-пром. музею, із входом з вул. Дідушицьких (нині вул. Вірменська, № 1), де експонували твори від 1850; і в 6-ти залах 1-го поверху будинку на вул. Оссолінських, № 3 (зх.-європ. мист-во і польс. картини 18 – 1-ї пол. 19 ст.). 1933 зберігалися понад 2400 творів. Окремим експонатом Галереї стала завіса «Парнас» Г. Семирадського у Великому театрі (нині Львів. театр опери та балету ім. С. Крушельницької). Від­ділом Галереї від 1917 була Рац­лавиц. панорама в Стрий. парку. 1940 до складу Галереї увійшли націоналізов. приватні зібрання, твори з розформов. громад. музеїв міста, Музею ім. князів Любомирських (заг. фонд – 4188 експонатів). Понад 150 картин забрали німці для оздоблення офіцер. клубів та приміщень, у яких працювала окупац. адміністрація, бл. 100 творів вивезли у Польщу. 1942–44 до Галереї на­дійшли твори з колекцій Я. Марк­варта, Є. Райтера, О. Пер­ре. 1946 з фондів Галереї передано для музеїв Польщі понад 200 творів польс. митців, зокрема М. Баччареллі, Ю. Брандта, С. Ви­спянського, В. Ґерсона, А. Ґрот­тґера, Я. Матейка, Я. Мальчевського. Завдяки експонатам, переданим до Львова з рос. музеїв, створ. відділи дорев. рос. та рад. мист-ва. 1947–54 до Галереї перейшли експонати з Міського музею худож. промис­лу, Львів. істор. музею, Нац. музею у Львові та ін. 1955 по­повнено колекцію зх.-європ. мист-ва творами з Ермітажу (Ле­нінград, нині С.-Петербург) та Музею образотвор. мист-ва в Москві. 1956 зберігалося 10 147 експонатів. 1957–60 добудовано нове крило музею. 1959 та 1985 інвентаризовано твори з приват. депозитів, що перебували у фондах Галереї 1940–41 і 1945–46. У 2-й пол. 20 ст. низку картин закуплено з приват. збірок. 1963 відкрито нову постійну експозицію. Серед переданих 1967 з МЕХП картин – порт­рети євр. громад. і реліг. діячів Львова. Колекцію складають тво­ри образотвор. і декор.-ужитк. мист-ва європ. та вітчизн. майстрів 14–20 ст. Фонди налічують понад 55 тис. експонатів. До найбільш цінних належать зібрання європ. мист-ва, львів. скульптур і портретів, ікон, меблів. В експозиц. залах – 7–8 % фондів. У фондосховищах зберігають переважно графіку, мініатюри, скульптуру, нумізматику, ювелірні вироби, музейні рами, архіви укр. діячів культури. Виставк. пл. – понад 18 тис. м2. Гол. корпус від 1914 розташ. на вул. В. Стефаника, № 3. Давнішу частину будівлі споруджено 1873 за проектом Ф. Покутинського для графині І. Дідушицької. Від 1894 будинок став влас­ністю В. Лозинського. Збереглися оздоблені у 1890-х рр. ін­тер’єри, зокрема вестибюль і т. зв. салон із ліпним декором. Нині на подвір’ї Галереї – лапідарій (кам’яна скульптура 17–19 ст.). Перший поверх будинку відведено під змінні тимчас. виставки, на 2-му – розгорнуто постійну експозицію зарубіж. мист-ва 19–20 ст., побудовану за стилями та худож. напрямами (автор музей. концепції – В. Сусак). У залах класицизму та романтизму найбільшої уваги вар­ті полотна «К. Стаженська» Ф. Же­рара (1803), «Пейзаж при заході сонця» К. Шинкеля (1813). Низка творів A. Котсіса, К. Похвальського, А. Каппіса та ін. майстрів висвітлює розвиток реалізму. Постій. лінією в мист-ві 19 ст. був академізм. Характерними для академ. живопису є картини «Жінка» Г. Макарта (1878), «Христос і самарянка» Г. Семирадського (1890), «Три грації» А. Шрамма (бл. 1895). Поєднанням тенденцій академізму та піз­нього романтизму позначені по­лотна «Потоп» П. Мерварта (1881), «Молитва у пустелі» Т. Айдукевича (1887). Популярний у 19 – на поч. 20 ст. істор. жанр представлено картинами «Смерть Ацерна» В. Леопольського (1876), «Молитва у степу» Ю. Брандта (бл. 1890). У трьох залах експонують твори майстрів львів. школи живопису 19 ст. К. Арендта, А. Ланґе, І. Лучинського, Ф. Люн­ди, Я. Машковського, А. Рейхана, К. Шлегеля, М. Яблонського та ін. Кілька залів присвячено пленер. малярству, імпресіонізму, символізму, сецесії, експресіонізму (роботи В. Прушковського, І. Левітана, Я. Мальчевського, Ю. Мегоффера, Я. Станіславського, Ю. Фалата, А. Рудоль­фа, Ф. Виґживальського, К. Сте­- фановича, К. Сіхульського). Течії європ. мист-ва 1920–30-х рр. представлено творами Г. Меркеля, М. Тоцці, З. Валішевського, Я. Цибіса; міжвоєн. період – картинами львів. митців М. Висоцького, В. Кжижановського, В. Коженьовської А. Манастирського, З. Радницького, Р. Сель­ського, В. Яроцького та ін. Від 2001 найдавніші експонати Галереї зберігаються в палаці Потоць­ких (вул. М. Коперника, № 15). Серед полотен, що містяться у семи доступ. для відвідувачів залах (побудов. за принципом нац. шкіл), вирізняються твори італ. майстрів, невідомих франц. живописців 17–18 ст. Осн. експозицію на 2-му поверсі відкривають зали антич. і давнього зх.-укр. мист-в. У залі австр. мист-ва 18 ст. виставлено найповнішу в Україні колекцію ескізів до монум. розписів у стилі бароко. Експозиція нім. мист-ва охоплює період від готики 15 ст. до раннього класицизму 18 ст. Пер­линою залу є фрагмент вівтаря нижньорейн. майстра кін. 15 ст. «Три святі». У залі мист-ва Нідерландів і Фландрії 16–18 ст. – триптих «Поклоніння волхвів» із майстерні живописця 16 ст. П. ван Альста та натюрморти Я. Брейґеля, Я. ван Кесселя. Серед італ. картин вирізняються «Молода патриціанка С. Анґішоли (1558), «Вилов перлів та коралів» Я. Цуккі (1593), полотна живописців 17–18 ст. Б. Строцці, С. Річчі, П. Новеллі. До шедеврів побут. жанру належать парні картини Ґ. ван Гонтгорста «Жінка з гітарою» та «Чоловік із віолою да гамба» (1631). У залі франц. мист-ва 16–18 ст. – картина Ж. де Латура «Платіж (У лихваря)» (1620). Окрасою відділу іспан. мист-ва є картина «Маха на балконі» Ф. Гойї. У Галереї проводять мист. виставки, міжнар. конф. У 1960–90-х рр. її перетворено на музей. центр із філіями: Каплиця Боїмів, Львівської сакральної барокової скульп­тури 18 ст. «Творчість Іоанна-Георгія Пінзеля» Музей, Львова найдавніших пам’яток Музей, «П’ятничанська вежа» Му­зей оборонної архітектури 14–15 ст., «Русалки Дністрової» альманаху Музей, Шашкевича Маркіяна Меморіальна садиба, Мистецтва давньої українсь­­кої книги Музей, Мемор. музей-майстерня Т. Бриж, Музей гетьмана І. Виговського, Музей модер. скульптури М. Дзиндри. У держ. музеї-заповіднику «Олесь­кий замок» розміщено колекції давнього львів. портрета і скульп­тури, укр. ікони; у музеї-заповіднику «Золочівський замок» – експозицію Сх. культур. Філія Галереї також існує на тер. Жов­ків. замку (Львів. обл.). За експонатами Галереї В. Любченко докладно вивчив львів. скульп­туру 16–17 ст.; Г. Островський – Львів і його мист-во (кн. «Худо­жественные музеи Львова», 1978; «Львов», 1982; обидві – Москва), Д. Шелест – творчість Ф. Маульберча та ін. австр. живописців, організував виставку «Західноєвропейський рисунок 16–18 ст. зі збірок Львова» (1982), уклав альбом про польс. живопис у галереї (1990); Б. Возницький – творчість І.-Г. Пінзеля (кн. «Микола Потоцький, Бернард Меретин, Іоанн Георгій Пінзель», Л., 2005; альбом «Ян Єжи Пінзель», Перемишль, 2007). В. Овсійчук 1965 організував виставку старого львів. портрета, підготував каталог зх.-європ. живопису, опублікував монографії. Ю. Бірюльов 1985 відкрив виставку «Львівська сецесія», підготував каталог зібрання польс. живопису (1986). С. Стець 1988 організувала виставку «По­бутовий портрет у Львові в пер­шій половині 19 століття», 2000 – виставку «Мала батьківщина: Релігійне життя та побут галиц. євреїв очима художників», дослідила колекцію мініатюр, кар­тини фламанд. і голланд. майстрів у зібранні Галереї. О. Ріпко підготувала виставки «Бойчук і бойчукісти» (1990), «Мистецьке життя Львова першої половини 20 ст.» (1994) і кн. «У пошуках страченого минулого» (Л., 1996). C. Бірюльова опублікувала дослідж. творчості Л. Дрек­слер (1994) і уклала каталог франц. живопису у зібранні Галереї (2007). С. Малець створила виставку «У колі родини Дідушицьких» (1995) і випустила кн. «За часів Маркіяна Шашкевича» (Л., 1997); В. Сусак – виставки творів П. Ковжуна (1991), М. Гарасимовича (1999), «Ре­анімація» (2007), видала кн. «Ген­ріх Семирадський у Львові: Тво­ри зі збірки Львівської галереї мистецтв» (Стальова Воля, 2007), «Українські митці Парижа. 1900–1939» (К., 2011).

Літ.: Львівська державна картинна галерея: Каталог худож. творів. К., 1955; Львівська картинна галерея. Л., 1972; 1975; 1978; Львівська картинна галерея: Альбом. К., 1977; 1982; 1987; Lwow­ska Galeria Sztuki. Lwów, 2003; Arcydzieła malarstwa polskiego ze zbiorów Lwow­skiej Galerii Sztuki. Lwów, 2006; Львівська галерея мистецтв: Альбом. Л., 2006; Філевич Н. Львівська галерея мистецтв: Хроніка 1907–1947. Л., 2007; Львівська галерея мистецтв: Дослідж. і мат. Л., 2007. Вип. 1; 2011. Вип. 2; 2012. Вип. 3; Львівська галерея мистецтв: Колектив та його директор. Л., 2011.

Ю. О. Бірюльов

Статтю оновлено: 2017

Покликання на статтю
Ю. О. Бірюльов . Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Возницького // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59590 (дата звернення: 18.05.2021)