Любинський Микола Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЛЮБИ́НСЬКИЙ Микола Михайлович (23. 09(05. 10). 1891, с. Стріхівці Новоушиц. пов. Поділ. губ., нині Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл. — 08. 01. 1938, ур­очище Сан­дормох побл. м. Медве­жʼєгорськ, Карелія, РФ) — громадсько-політичний діяч, дипломат. Закін. Камʼянець-Поділ. гімназію (нині Хмельн. обл., 1910), Університет св. Во­лодимира у Києві (1916). У 1917 вступив до УПСР, обраний чл. УЦР. Учасник Поділ. укр. нац. зʼ­їзду (Він­ниця) та Зʼ­їзду поневолених народів Росії (Київ). Член (секр.) укр. делегації, яка вела мирні пере­говори у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусь). 27 січня (9 лютого) 1918 скріпив своїм під­писом Брест. мирний договір. Від березня 1918 — керівник МЗС УНР. Через не­здатність УЦР контролювати си­туацію у державі вступив до таєм. організації вищих урядовців — Комітету спасі­н­ня України, що намагався боротися проти сваві­л­ля австро-нім. адміністрації. 29 квітня 1918 заарешт. німцями у залі засі­дань УЦР, однак незабаром звільнений. За Укра­їнської Держави працював у «Кни­го­спілці»; за рад. влади викладав у Київ. вет.-зоотех. ін­ституті, Ро­бітн. ін­ституті, був н. с. Ін­ституту наук. мови ВУАН та спів­ред. його «Вісника», брав участь в укла­дан­ні «Енциклопедичного словника». 15 жовт­ня 1930 заарешт., 21 березня 1932 у справі Укр. нац. центру засудж. до 3-х р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Біломоро-Балт. таборах (РФ). 1933 висланий на 5 р. у Медвежʼєгорськ. 12 ли­стопада 1937 заарешт. удруге, 15 грудня 1938 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1989.

Літ.: Туркало К. Т. Тортури: Автобіо­графія за большевицьких часів. Нью-Йорк, 1963; Вєдєнєєв Д. В., Будков Д. В. Юність української дипломатії. Становле­н­ня зовнішньополітичної служби України в 1917–1923 роках. К., 2006; Микола Любинський і логіка червоного терору. Неві­домі сторінки українського Роз­стріляного від­родже­н­ня // Вєдєнє­єв Д. В., Шевченко С. В. Роз­віяні міфи: Істор. нариси і стат­ті. К., 2010.

Д. В. Веденєєв

Завантажити статтю