Мазний Володимир Іванович — Енциклопедія Сучасної України

Мазний Володимир Іванович

МАЗНИ́Й Володимир Іванович (25. 11. 1935, с. Джулинівка, нині Іллінец. р-ну Вінн. обл. – 16. 07. 2001, Київ) – літературознавець, пере­кладач. Закін. Київ. ун-т (1959). Працював н. с. Ін-ту літ-ри АН УРСР (1959–63); ред. вид-ва «Наук. думка» (1963–95; обидва – Київ). Вивчав питання історії укр. літ-ри 2-ї пол. 19 ст., укр. діалектології. Автор низки статей в «Укр. літ. енциклопедії», «Краткой лит. энциклопедии», а також розвідок та рецензій у ж. «Дніпро», «Вітчизна», «Київ», «Радянське літературознавство», в «Студент. наук. працях Київ. ун-ту», у г. «Вечірній Київ», «Робітнича газета», «Літературна Україна». Записував діалекти на Чорнобильщині для 1-го т. «Атласу української мови» (К., 1984). Ред., упорядник, автор коментарів вид. творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, І. Микитенка та ін. За його ред. вийшли антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу» (1964) та «Іван Франко. “Каменярі” мовами народів світу» (1983), більшість книжок 8-том. «Історії української літератури» (1967–71), зб. на пошану 80-річчя Р. Рахманного (Олійника) «Публіцист мислі і серця» (2000; усі – Київ). Упорядкував «Листи до Михайла Коцюбинського» у 4-х т. (К.; Ніжин, 2002–03). Повернув в історію літ-ри імена і твори В. Потапенка та Я. Жарка. Переклав окремі твори абхаз., башкир., білорус., болгар., нім., польс., татар. і франц. літ-р.

Літ.: Володимир Мазний. «Я патріот свого краю» (Інтерв'ю) // Комсомол. плем'я. 1990, 28 серп.

О. В. Савченко


Покликання на статтю