Маланчук Валентин Юхимович

МАЛАНЧУ́К Валентин Юхимович (13. 11. 1928, м. Проскурів, нині Хмельницький – 25. 04. 1984, Київ) – партійний і радянський діяч. Доктор історичних наук (1963), професор (1968). Батько М., 1-й секр. Лопатин. райкому партії у Львів. обл. (р-н ліквідов. 1962), після 2-ї світової вій­ни вбитий учасниками укр. націоналіст. підпілля, що вплинуло на формування його світогляду. Після закін. Львів. університету 1950 став секр. Львів. обкому комсомолу; від 1952 – в апараті Львів. обкому КПУ: 1958–63 – завідувач відділу науки і культури; 1963–64 – секр., водночас – зав. ідеол. відділу Львів. пром. обкому; 1967–72 – секр. з ідеології Львів. обкому партії. Вже тоді М. перетворив боротьбу з укр. націоналізмом на засіб ка­р’єр. зростання, зокрема з влас. ініціативи призупинив на тер. Львів. обл. рішення про обов’язк. вивчення української мови у ВНЗах. У стосунках з твор. інтелігенцією та науковцями сповідував тиск і викривал. стиль, перманентно шукаючи прихов. націоналізм. Надрукував у Москві декілька статей, у яких боротьбу з націоналізмом розглядав як пріоритетне і вкрай актуал. завдання КПРС, тим самим створюючи враження про неблагополучну ситуацію у цій справі в УРСР. 1967 признач. заст. міністра вищої та серед. спец. освіти УРСР. З приходом до влади В. Щербицького (очолив ЦК КПУ в травні 1972) посилився русифікатор. курс політики, репресивні дії проти дисидентів, у жовтні того ж року з його ініціативи та згоди М. обрано секр. ЦК КПУ з ідеології і, як виняток, кооптовано до ЦК. Голова КДБ при РМ УРСР В. Федорчук разом із М. розробили та внесли на розгляд Політбюро ЦК КПУ пропозиції щодо «поліпшення роботи ідеологічних установ, подальшого посилення боротьби з проявами ворожої антирадянської націоналістичної діяльності». Серед ін., це означало т. зв. чистку наук. установ, ВНЗів, ред. період. видань, видавництв, штучне звуження сфери вжитку української мови. М. особисто скеровував кампанії ідеол. викриття окремих письменників, митців, на­уковців і навіть представників номенклатури, пов’яз. із добою колиш. лідера КПУ П. Шелеста, формував проскрипційні списки «шкідливих» видань. 1973 надіслав до ЦК КПУ спец. листа, в якому вказував на небезпеку і вимагав рішучої боротьби проти націонал-комунізму, що використовується в діяльності іде­ол. центрів імперіалізму; підготував спец. записку про недоліки будівництва істор.-мемор. комп­лексу на о-ві Хортиця, оголо­сивши його творців ворогами інтернаціоналізму, внаслідок чого ЦК КПУ відмінив власне рішення про увічнення пам’ят. козац. місць і надіслав директиву про створення на Хортиці Запороз. краєзн. музею. 1975 поновлено цензурування «Кобзаря» Т. Шев­ченка, 1978 мін-во освіти УРСР ухвалило директиву про удосконалення вивчення рос. мови у школах, що спричинило чергову хвилю русифікації. Період перебування М. при владі ознаменов. перманент. конфліктами з укр. інтелектуал. середовищем і скаргами на його авторитар. стиль роботи. Використавши М. як знаряддя ідеол. «очищення» постшелестів. України, В. Щербицький вирішив його позбутися і саме на нього покласти провину за «перегини» в ідеол. роботі. 1979, без традиц. поперед. інформування і пропозиції ін. посади, М. несподівано для себе був звільнений від обов’язків секр. ЦК КПУ. Відтоді – зав каф історії КПРС Київ. політех. інституту.

Літ.: Бажан О. «Мене називають сучасним Кочубеєм…». Нотатки на полях політичної біографії В. Ю. Маланчука // ЛУ. 1993, 2 груд.; Врублевский В. К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: Воспоминания, док., слухи, легенды. К., 1993; Сергийчук В. Взлет и падение Валентина Маланчука // Независимость. 1994, 18 нояб.; Овчаренко Ф. Д. Спогади. К., 2000; Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005; Панченко В. Попередники Табачника: З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук) // День. 2010, 30 груд.; Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали. К., 2011.

Ю. І. Шаповал

Рекомендована література

1. Бажан О. «Мене називають сучасним Кочубеєм…». Нотатки на полях політичної біографії В. Ю. Маланчука // ЛУ. 1993, 2 груд.;Google Scholar
2. Врублевский В. К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: Воспоминания, док., слухи, легенды. К., 1993;Google Scholar
3. Сергийчук В. Взлет и падение Валентина Маланчука // Независимость. 1994, 18 нояб.;Google Scholar
4. Овчаренко Ф. Д. Спогади. К., 2000;Google Scholar
5. Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005;Google Scholar
6. Панченко В. Попередники Табачника: З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук) // День. 2010, 30 груд.;Google Scholar
7. Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали. К., 2011.Google Scholar

Читати у файлі PDF