Малинкович Володимир Дмитрович — Енциклопедія Сучасної України

Малинкович Володимир Дмитрович

МАЛИНКО́ВИЧ Володимир Дмитрович (28. 08. 1940, Суми) – учасник правозахисного руху, політолог. Канд. мед. н. (1973). Орден «За мужність» 1-го ступ. (2006). Від 1959 навч. на юрид. ф-ті Ленінгр. ун-ту (нині С.-Пе­тербург), звідки 1961 відрах. за активну громад. діяльність, 1967 закін. Київ. мед. ін-т. Призваний до армії, служив військ. лікарем. Написав листа міністру оборони СРСР А. Гречку з приводу 7-ден­ної вій­ни на Близькому Сході, негативно оцінив введення рад. військ до Чехословаччини. Звільнений з армії 1969 після т. зв. офіцер. суду честі. Від 1970 працював лікарем, згодом – у НДІ ендокринології та обміну речовин (Київ). Наприкінці 1960-х рр. познайомився з В. Некрасовим, Й. Зісельсом, М. Білорусцем та ін.; брав участь у мітингах біля пам'ятника Т. Шевченку й у Бабиному Яру; розповсюджував самвидав. Від поч. 1970 регулярно надсилав листи протесту й інформацію для «Хроники текущих событий», 1977 підписав звернення до країн-учасниць Белґрад. наради з питань безпеки та співпраці в Європі з закликом посприяти звільненню П. Вінса. У жовтні 1978 вступив до Укр. Гельсин. групи. Зазнавав переслідувань і провокацій, 1980 під тиском КДБ і загрозою арешту емігрував до Німеччини. Мешкав у Мюнхені, був співроб. ред. ж. «Форум» і рос. ред. радіо «Свобода», Закордон. представництва Укр. Гельсин. групи, чл.-засн. Міжнар. Гельсин. асоц., співголовою Демократ. об'єдн. політ. емігрантів з СРСР. Автор кн. «Голод на Україні: 1932–33» (1983), «Афганистан в огне» (1985), багатьох публікацій у діаспор. періодиці, зокрема у ж. «Сучасність». 1992 повернувся до Києва, перейшов на пророс. політ. позиції. 1992–94 – ідеолог президент. кампанії та радник Л. Кучми; 1995–97 – дир. Ін-ту інтеграції Київ. центру політ. дослідж. і конфліктології; від 1998 – дир. Укр. відділу Міжнар. ін-ту гуманітарно-політ. дослідж.; від 2002 – голова Комісії сприяння демократизації та розвитку гро­­мадян. сусп-ва. Від 2008 постійно проживає у Мюнхені.

І. Ю. Рапп, В. В. Овсієнко


Покликання на статтю