Масляк Степан Володимирович
Визначення і загальна характеристика
МАСЛЯ́К Степан Володимирович 19. 11. 1895, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ — 08. 07. 1960, Львів) — поет, перекладач. Син Володимира, брат Омеляна Масляків. Після закінчення гімназії у Львові (1914) навч. на філос. факультеті Львів. таєм. укр. університету. Одночасно відвідував музикозн. студії у консерваторії. 1915–16 — в австро-угор. армії. Повернувшись до Львова, займався літ. та громад. діяльністю. Ще 1915 в альманасі «Вінок», що вийшов у Львові, надрук. його перші вірші («Я іду», «Мій шлях», «Мрія» тощо). У ранніх творах М. інтимна лірика йшла поруч із громадян. проблематикою («Чого мені сумно», «В Карпатах», «Ліс», поема «Їздці» (1915), текст якої не зберігся). У 1920-і рр. публікував власні поезії та публіцист. твори на сторінках галиц. часописів («Будучина», «Вперед», «Нова культура» тощо). За свою громад. діяльність лівої орієнтації зазнав переслідувань з боку польс. влади і у листопаді 1924 емігрував до Чехо-Словаччини, де перебував до 1945. У Празі закін. Укр. високий пед. інститут (1928) і здобув ступ. д-ра музикології. Учителював, займався літ-рою, не поривав звʼязків з Україною, у 1920–30-і рр. продовжував друкувати свої твори у львів. пресі («Нова культура», «Вікна»), став чл. лівої організації діячів культури «Горно». Саме у ці роки на сторінках галиц. періодики зʼявилися твори чес. письменників (І. Волькера, Й. Гори, І. Ольбрахта та ін.) у перекл. М. У Празі він написав нові поет. цикли (деякі з віршів надрук. у львів. журналах), завершив роботу над поемою «Пролом (Божевільна симфонія)», яка вийшла 1934 накладом автора 120 прим. (фрагменти надрук. 1929 у ж. «Вікна»). Ця поема, яку М. почав писати ще 1918 у Львові, має драм. історію: тричі був утрачений рукопис цього твору. Останній варіант, що вийшов у Празі, був поділений на 3 частини, які ніби наслідували структуру стародав. симфонії (про це свідчать назви розділів). Така побудова (та й підзаголовок поеми) була логічною для творчості М., де нерідко перепліталося слово з музикою. Її зміст відтворює події, що відбувалися у Галичині, роздуми лірич. героя про них, його сприймання і осмислення сучас. життя. У поемі чимало автобіогр. моментів, лірич. відступів тощо, а також переобтяженість примхливою символікою, філос. узагальненнями, складними метафорами, абстрактністю у змалюванні образів героїв, їхньої поведінки і вчинків. Від 1945 — у Львові. Був визнач. пропагандистом чес. та словац. культур в Україні, працював над числен. перекладами з цих мов, читав лекції у Львів. університеті (1946–60 — старший викладач кафедри словʼян. філології) про історію літ-р Чехії та Словаччини, співпрацював з ред. львів. газет. 1948 М. завершив роботу над повістю «Будинок здоровʼя» (посмертне вид. — К., 1965). Але особливо плідно у цей час проявився його талант перекладача. Перекл. М. друкували у періодиці, альманахах, шкіл. хрестоматіях, виходили окремими книжками. З польс. мови перекладав твори А. Міцкевича, Ю. Словацького, М. Конопніцької, з чес. та словац. — Я. Неруди, В. Голана, В. Мінача, К. Свєтлої та ін. Найвизначнішим став перекл. незакінч. сатир. роману Я. Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» (вміщений у 2-му томі двотомника творів чес. письменника — К., 1983). Окремими вид. у перекл. М. вийшли романи «Дзвінкова королева: Забута подія» К. Свєтлої (1955, співавт.), «Микола Шугай, розбійник» І. Ольбрахта (1960; обидва — Львів). Польс. і чес. мовами перекладав твори укр. письменників — Т. Шевченка, Лесі Українки, Л. Глібова, Ю. Федьковича, П. Тичини, В. Сосюри, Н. Забіли. Окреме місце у перекладац. доробку М. займають перекл. опер. лібрето (з італ., нім., словац., франц. мов). Лише у Львів. театрі опери та балету ім. С. Крушельницької відбулося понад 10 премʼєр опер, лібрето яких переклав М.: «Любов Ярова» В. Енке, «Велика дружба» В. Мураделі, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Галька» С. Монюшка, «Далібор» та «Продана наречена» Б. Сметани, «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно, «Богема» Дж. Пуччіні. М. був не лише добрим знавцем іноз. мов, але й непересіч. музикантом, що дозволяло йому професійно і тонко відчувати взаємозвʼязок музики та слова. Він сам компонував муз. твори.
Літ.: Дубина М. Степан Масляк // РЛ. 1963. № 3; Родинна когорта Масляків: Бібліогр. покажч. Л., 1995; Вчені кафедри словʼянської філології. Л.,1998.
М. О. Колодій
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
