Микиша Михайло Венедиктович — Енциклопедія Сучасної України

Микиша Михайло Венедиктович

МИКИ́ША Михайло Венедиктович (25. 05(06. 06). 1885, м. Миргород, нині Полтав. обл. – 20. 11. 1971, Київ) – співак (лірико-драматичний тенор), педагог, музично-громадський діяч. Батько Т. Микиші. Проф. (1946). Нар. арт. УРСР (1971). Закін. Миргород. худож.-пром. школу (1903), Київ. муз.-драм. школу (1910; кл. М. Зотової, О. Мишуги). Під час навч. мешкав у родині М. Лисенка, де познайомився з М. Коцюбинським, І. Франком, Лесею Українкою, К. Стеценком та ін. 1910–14 – соліст Театру М. Садовського, 1914–22 – Опер. театру, водночас 1919 – дир. театру «Музична драма» у Києві; 1922–31 – соліст Великого театру в Москві, 1931–41 – Харків., 1942–44 – Київ. театрів опери та балету. Від 1937 викладав у Харків., від 1944 – Київ. консерваторіях. Серед партнерів – М. Литвиненко-Вольгемут, Ф. Ша-ляпін. Володів голосом широкого діапазону, непересіч. актор. обдаруванням. Брав активну участь у шевченків. концертах. У репертуарі – укр. нар. пісні, солоспіви, зокрема М. Лисенка на вірші Т. Шевченка («Гомоніла Україна», «Мені однаково», «Нащо мені чорні брови», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Чого мені тяжко», «Очі горять»), К. Стеценка («По діброві вітер виє», «Сонце заходить, гори чорніють»), Я. Степового («Три шляхи»), О. Нижанківського («Минули літа молодії») та ін. Автор праці «Практичні основи вокального мистецтва» (К., 1971). Серед учнів – З. Гайдай, А. Григор'єв, К. Малашенко, М. Рибалкін, М. Стефанович, Н. Чубенко. У Києві М. встановлено мемор. дошку, його ім'ям названо вулицю в Миргороді.

Партії: Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Лев­ко («Утоплена» М. Лисенка), Собінін («Життя за царя» М. Глінки), Князь («Русалка» О. Даргомижського), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Герман («Пікова дама» П. Чайковського), Садко (однойм. опера М. Рим-ського-Корсакова), Радамес («Аїда» Дж. Верді), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Рауль («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло), Ірод («Саломея» Р. Штраусса).

Літ.: Шелюбський М. М. М. В. Мики­ша. К., 1947; Рыльский М. Выдающий­ся певец // Сов. культура. 1955, 23 июня; Людкевич С. Шовковий тенор // Рад. культура. 1960, 10 черв.; Головащенко М. Михайло Микиша // Музика. 1970. № 3.

М. І. Головащенко


Покликання на статтю