Михайлицький Олександр Анатолійович — Енциклопедія Сучасної України

Михайлицький Олександр Анатолійович

МИХАЙЛИ́ЦЬКИЙ Олександр Анатолійович (15. 05. 1973, смт Батагай, Якутія, РФ) – скульптор. Чоловік Н. Михайлицької. Лауреат Міжнар. арт-фестивалю (Київ, 1998). Мист. премія ім. С. Шишка «Київ» (2004), 3-я премія Всеукр. триєнале скульптури (2014). Чл. НСХУ (2000). Закін. Одес. художнє уч-ще (1992; викл. В. Алікберов), Укр. АМ (Київ, 1997; майстерня В. Чепелика) та асистентуру-стажування при ній (нині Нац. академія образотвор. мист-ва та арх-ри, 2000), де відтоді викладає на каф. рисунку. Осн. галузі – станк. і монум. скульптура. Творчість М. відзначається поєднанням елементів декор., традиц. мист-ва з реаліст. образами через експерим. мікшування фактур та кольорів. Створює скульптуру у фарбов. дереві, металі, камені. Учасник всеукр., міжнар. худож. виставок і симпозіумів від 1992. Персон. – у Києві (1995, 2004, 2018). Деякі роботи зберігаються у галереї «Ірена» (Київ).

Тв.: декор. скульптури – «Вирій» (1994), «Білий птах» (1995), «Перевтілення» (1996), «Пробудження» (1997), «Сирена» (1999), «Поранений» (2000), «На межі» (2010), «Тополя», «Вежа» (обидві – 2014); ваза «Та, яка повеліває» (1999); проекти пам'ятників – «Пам'яті видатних співвітчизників» (1999), О. Богомазову (2000); пам'ятник М. Терещенку в Києві (2009).

А. В. Забой


Покликання на статтю