Міколайтіс-Путинас Вінцас — Енциклопедія Сучасної України

Міколайтіс-Путинас Вінцас

МІКОЛА́ЙТІС-ПУТИ́НАС Вінцас (Mykolaitis-Putinas Vincas; справж. – Mykolaitis, Міколайтіс; 06. 01. 1893, с. Пілотішкес, нині Пренай. р-ну, Литва – 07. 06. 1967, смт Качергіне Каунас. р-ну, похов. у Вільнюсі) – литовський поет, прозаїк, драматург, літературознавець. Нар. письменник Литви (1963). Д-р філос. н. (1922), проф. (1928), акад. АН Литви (1941). Навч. 1915–17 в Петрогр. духов. академії (нині С.-Петербург), 1918–23 – у Фрібур. (Швейцарія) та Мюнхен. ун-тах. Викладав 1923–30 літ-ру в Каунас. ун-ті, водночас 1924–32 редагував ж. «Židinys» («Вогнище»), 1933–37 – голова Спілки литов. письменників, 1940–54 – проф. Вільнюс. ун-ту. Один з найвидатніших литов. письменників, який упродовж 50-ти р. інтенсив. твор. життя залишився на верхівці інтелектуал. життя і є морал. авторитетом й еталоном твор. особистості. Рання лірика М.-П. зазнала впливу неоромантизму – зб. «Raudoni žiedai» («Червоні квіти», Петроград, 1917) тощо. У драм. поемі «Žiedas ir moteris» («Перстень і жінка», 1926), зб. віршів «Tarp dviejų aušrų» («Між двома зорями», Каунас, 1927) домінують символіст. тенденції, оспівується людяність, морал. чистота, розкриваються внутр. суперечності емоційно багатої душі. Поезіям зб. «Sveikinu žemę» («Вітаю землю», Каунас, 1950), «Būties valanda» («Година буття», Вільнюс, 1963), «Langas» («Вікно», Вільнюс, 1966) та ін. характерне філос. осмислення дійсності. У романі «Altorių šešėly» («В тіні вівтарів», т. 1–3, Каунас, 1933; укр. перекл. Н. Непорожньої – К., 1985) письменник змоделював психол. колізії твор. людини, яка пориває з церк. саном; «Sukilėliai» («Повстанці», Вільнюс, т. 1–2, 1957–67; Держ. премія Литов. РСР, 1958; укр. перекл. Д. Чередниченка – К., 2002) – про повстання литов. селян 1863, їхнього ватажка А. Мацкявічюса, для якого ідеалом поета-громадянина був Т. Шевченко. М.-П. належать також роман «Krizė» («Криза», 1937), наук. праці «Naujoji lietuvių literatūra» («Нова литовська література», т. 1, 1936), «Pirmoji lietuviška knyga» («Перша литовська книжка», 1948), кн. критики «Literatūros etiudai» («Літературні етюди», 1937; усі – Каунас) тощо. Переклав окремі вірші Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського. Низку творів М.-П. укр. мовою переклали М. Рильський, Г. Донець, Д. Чередниченко, Н. Непорожня.

Тв.: Raštai. T. 1–10. Vilnius, 1959–69; укр. перекл. – [Вірші] // Подарунок з Німану. К., 1963; [Вірші] // Литов. рад. поезія. К., 1985.

Літ.: Ланкутис И. В. Миколайтис-Путинас. Москва, 1967; Кубілюс В. Квітуче древо литовської поезії // Вітчизна. 1975. № 12; Непорожня Н. Живий голос // Там само. 1985. № 5; J. Girdzijauskas. Vincas Mykolaitis-Putinas: 95-osioms gimimo metinėms // Lietuvių literatūros vagoje. Vilnius, 2006.

Н. О. Непорожня, А. Л. Тараненко


Покликання на статтю
Н. О. Непорожня, А. Л. Тараненко . Міколайтіс-Путинас Вінцас // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=65211 (дата звернення: 06.05.2021)