Меламуд Хаїм Гершкович — Енциклопедія Сучасної України

Меламуд Хаїм Гершкович

МЕЛАМУ́Д Хаїм Гершкович (15. 09. 1907, с. Хащувате Гайсин. пов. Поділ. губ., нині Гайворон. р-ну Кіровогр. обл. – 20. 10. 1993, м. Саратов, РФ) – письменник, журналіст. Чл. СП СРСР (1940). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Отримав традиц. євр. освіту. З 14-ти р. працював на цукр. з-ді. Навесні 1927 поїхав на Запоріжжя освоювати вільні землі, 1930 його обрали головою сільради в новоствор. Новозлатопіл. євр. р-ні. Одночасно займався журналістикою, був ред. місц. рай. газети. Писав вірші, статті, нариси, фейлетони, вступив на ф-т журналістики Харків. ун-ту. 1937 признач. ред. г. «Колвірт штерн» («Колгоспна зоря»), що виходила їдишем та укр. мовою, водночас – кор. київ. г. «Дер штерн» («Зірка») та моск. «Дер емес» («Правда»). Писав їдишем, укр. та рос. мовами. Дебютував 1932 повістю «В степи», 1938 опублікував повість «Цветущая акация», а через рік – зб. нарисів «Обновленная земля» і повість «Дер веґ цум лєбн» («Дорога до життя»). Осн. їхня тема – земля, гол. персонажі – селяни. Після вій­ни мешкав у Чернівцях. Друкувався у г. «Ейнікайт», був її кор. у м. Біробіджан (РФ), після закриття цієї газети повернувся в Чернівці. Від 1961 – чл. редколегії ж. «Совєтіш гаймланд» («Радянська батьківщина»). У 1960–80-і рр. написав романи «Юнґе йорн» («Молоді літа»), «Калтс ун варемс» («Всього потроху»), «Цвішн Днєстер ун Прут» («Між Дністром і Прутом»), «Ді теґ міт ді нехт» («Дні і ночі»), «Азой гейт ді велт» («Так повелося у світі»), «Арум ді фір вербес» («Навколо чотирьох верб»), «Варем еш» («Тепле полум’я»), «Черновіцер парадоксн» («Чернівецький парадокс») та ін. Укр. мовою вийшли докум. повість «За Прутом, у Садгорі» (Станіслав, 1960, у спів­авт. з М. Бурбаком), роман «Глибочок» (К., 1962), зб. оповідань «Живі зерна» (Уж., 1967), у перекл. рос. мовою – романи «Земля» (1963), «В начале лета» (1967), «Годы молодые» (1970), «Времена меняются» (1975), «Мерило жизни» (1982), «Верить человеку» (1988), «Буковинский роман» (1991; усі – Москва), «Город у реки» (1979), «Хащеватские рассказы» (1984; обидва – Київ) – про життя євр. м-ка у період змін соц.-екон. устроїв, сучасне й минуле Буковини. За станом здоров’я 1990 переїхав до сина у м. Саратов, де за 4 дні до смерті закін. роман «Щастя і нещастя».

Літ.: Бейдер Х. Этюды о еврейских писателях. К., 2003.

Г. А. Ривкіна

Статтю оновлено: 2018

Покликання на статтю
Г. А. Ривкіна . Меламуд Хаїм Гершкович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=66174 (дата звернення: 17.09.2021)