Мельницька Інна Володимирівна — Енциклопедія Сучасної України

Мельницька Інна Володимирівна

МЕЛЬНИ́ЦЬКА Інна Володимирівна (18. 06. 1925, Харків – 11. 11. 2020, там само) – письменниця, перекладачка. Чл. НСПУ (1997). Літ. премії ім. Б. Слуцького (2001), ім. Ю. Долгорукого (2006). Учасниця 2-ї світ. вій­ни. Закін. Харків. пед. ін-т іноз. мов (1949). Викладала англ. мову в цьому ін-ті (1952–60) та Харків. ун-ті (1961–98). Дебютувала віршами у г. «Піонерська правда» (1933), перекл. з англ. мови – у ж. «Прапор» (1965). Писала укр. та рос. мовами. Творчості М. притаманне гостре почуття причетності до всього, що коїться довкола, – у минулому й сучасному, великому і малому, у долі однієї людини чи країни. Окремі оповідання та поет. добірки публікувалися у періодиці та колектив. збірках, перекладалися білорус., молдав. та італ. мовами. У її перекл. з англ. мови вийшли твори Дж. Селінджера, В. Сарояна, А. Конан-Дойля, А. Крісті, Р. Макдональда, А. Мілна. Авторка перекл. з білорус., молдав., мордов. мов, а також публікацій з психолінгвістики та теорії худож. перекладу. 2013 у Вінниці вийшла антологія «Сузір'я Інни Мельницької».

Тв.: Когда не было лета. 1988; Надпись на парапете. 1995; Опрокинутые облака. 2001; Украинский эшелон. 2008; Страна моего детства. 2011 (усі – Харків).

Літ.: Катаева Р. Украинский эшелон // Веч. Харьков. 1996, 24 окт.; Деркач В. Карбований нарис // Березіль. 1997. № 1–2; Цыпин С. Духовный камертон // Веч. Харьков. 1997, 5 авг.

А. П. Стожук


Покликання на статтю