Менделе Мойхер Сфорім

МЕ́НДЕЛЕ МО́ЙХЕР-СФО́РІМ (מענדעלע מוכר ספרים; справж. — Бройде Шолем-Янкев (Шолом-Яків), за паспортом — Абрамович Соломон Мойсе­йович; 21. 12. 1835 (02. 01. 1836), містечко Копиль, нині Мінської обл. — 25. 11(08. 12). 1917, Одеса) — єврейський письмен­ник. Засн. нової євр. класич. літ-ри. Отримав традиц. євр. освіту. Від 1853 мешкав у м. Камʼя­нець-Подільський (нині Хмельн. обл.), де ви­вчав рос. та нім. мови, математику, а від 1856 учителював у місц. євр. училищі. Від 1858 — у м. Бердичів (нині Житомир. обл.). Тут, крім літ-ри та публіцистики, за­ймався громад. діяльністю: заснував товариство дешевого кредиту «Маскіл ел дал» (1863), громад. бібліотеку, допоміг багатьом євр. юнакам вступити до Житомир. рабин. училища. Друкуватися почав від 1857. Писав спочатку мовою іврит на природн., пед. теми та літ.-крит. праці, в яких пропагував ідеї просвітництва. Друкувався у г. «га-Маґ­ґід» та ін. євр. періодиці і згодом посів чільне місце в публіцистиці тих років. Вимагав від письмен­ників від­мовитися від велемовності: сам писав про­стою й зро­зумілою мовою про реал. життя, вчив людей добру. Незабаром він пере­конався, що до народу варто звертатися нар. мовою і став писати майже виключно мовою їдиш. 1864–65 у газеті мовою їдиш «Кол Мевас­сер» (додаток до іврит. альманаху «га-Меліц») в Одесі опубл. повість «Дос кляйне менчеле» («Маленька людина»; окреме вид. — Вільно, 1866), де вперше зʼявився персонаж на імʼя М. М.-С. («Менделе-книгоноша»), який став псевд. письмен­ника. 1864 вважають початком сучас. євр. літ-ри. Після публікації сатир. пʼєси «Ді таксе» («Такса», Ж., 1869), яка роз­повід­ає про екс­плуатацію євр. бідноти міськими можно­владцями Бердичева, змушений пере­селитися до Житомира. Повість «Фішке дер Крумер» («Фишка Кривий», Ж., 1869) про життя єврея-бурлаки пере­росла у великий роман (1888), інсценува­н­ня якого в 1890-х рр. було популярним у євр. театрах. У цих творах роз­крито психол. світ героїв і створ. узагальнений образ євр. містечок (із символіч. на­звами Глупськ, Кабцанськ, Тунеядівка — при­йом, що мав вплив на ін. письмен­ників, зокрема Шолом-Алейхема). У рамках просвітниц. діяльності пере­клав мовою їдиш «Подорож на повітряній кулі» Ж. Верна (1869, спів­­авт.) і видав свою роботу з природо­знавства «Дер фіш, вос хот айнґешлунґен Йойне га-нові» («Риба, яка проковтнула пророка Йону», О., 1870). В алегор. повісті «Ді кляче» («Кляча», Вільно, 1873), що принесла йому широку популярність, в образі нещасної, хворої, всіма гнаної шкапи, зобразив життя рос. єврейства. Польс. мовою її пере­клав К. Юноша (1886), рос. — М. Абрамович (син М. М.-С.) та І. Бунін (1890–91). Найві­доміший його роман — «Масоес Біньомін га-шліши» («Подорож Біньяміна Третього», Вільно, 1877) — лірико-сатир. фантасмагорія за мотивами середньовіч. євр. праці «Подорож Біньяміна з Тудели», що нагадує «Дон Кіхота» М. де Сервантеса. 1885 роман опубл. під на­звою «Єврейський Дон Кіхот» у польс. перекл. К. Юноші. Від 1881 жив в Одесі, працював зав. реформов. євр. школи, написав пʼєсу «Дер призив» («Призив», П., 1884), в якій висміював містечк. багатіїв, що від­куповують від рекрут. набору своїх дітей. Під впливом погромів 1880-х рр. знову звернувся до давньоєвр. мови, написав кілька повістей і оповідань. Одночасно він продовжував роботу над романом мовою їдиш «Дос вінчфінґерл» («Заповітне кільце», ч. 1–2, 1888–89). У період 1890–1917 М. М.-С. написав оригін. твори мовою іврит («Б-імей ха-раʼаш» / «У дні сумʼя­т­тя», 1894) і їдиш (автобіогр. роман «Шлойме реб Хаїмс» / «Шлойме, син Хаїма», 1894–1917), від­творював мовою іврит твори, написані раніше на їдиш, що уві­йшли до першого повного зібр. творів М. М.-С. мовою іврит у 3-х т. (Краків; О., 1909–12). У цих творах він створював новий іврит, використовуючи мовні норми на всіх етапах його роз­витку — біблій., талмудич. та середньовічному. Цей мовний синтез виявився на­стільки жит­тє­здатним, що пере­важав у прозі мовою іврит до 1950-х рр. Повне зі­бра­н­ня творів у 17-ти т. ви­йшло мовою їдиш 1911–12 у Варшаві, іврит (окрім зга­даного 3-том.) — 1948 у Тель-Авіві і багато разів пере­видавалося, російською мовою — 1905–07 у Москві. Укр. мовою окремі твори М. М.-С. пере­клали Є. Райцин, Д. Бобир та Л. Володимиров.

Завантажити статтю