Менделе Мойхер Сфорім — Енциклопедія Сучасної України

Менделе Мойхер Сфорім

МЕ́НДЕЛЕ МО́ЙХЕР-СФО́РІМ (מענדעלע מוכר ספרים; справж. – Бройде Шолем-Янкев (Шолом-Яків), за паспортом – Абрамович Соломон Мойсейович; 21. 12. 1835 (02. 01. 1836), м-ко Копиль, нині Мінської обл. – 25. 11(08. 12). 1917, Одеса) – єврейський письменник. Засн. нової євр. класич. літ-ри. Отримав традиц. євр. освіту. Від 1853 мешкав у м. Кам'я­нець-Подільський (нині Хмельн. обл.), де вивчав рос. та нім. мови, математику, а від 1856 учителював у місц. євр. уч-щі. Від 1858 – у м. Бердичів (нині Житомир. обл.). Тут, крім літ-ри та публіцистики, займався громад. діяльністю: заснував т-во дешевого кредиту «Маскіл ел дал» (1863), громад. б-ку, допоміг багатьом євр. юнакам вступити до Житомир. рабин. уч-ща. Друкуватися почав від 1857. Писав спочатку мовою іврит на природн., пед. теми та літ.-крит. праці, в яких пропагував ідеї просвітництва. Друкувався у г. «га-Маґґід» та ін. євр. періодиці і згодом посів чільне місце в публіцистиці тих років. Вимагав від письменників відмовитися від велемовності: сам писав простою й зрозумілою мовою про реал. життя, вчив людей добру. Незабаром він переконався, що до народу варто звертатися нар. мовою і став писати майже виключно мовою їдиш. 1864–65 у газеті мовою їдиш «Кол Мевассер» (додаток до іврит. альманаху «га-Меліц») в Одесі опубл. повість «Дос кляйне менчеле» («Маленька людина»; окреме вид. – Вільно, 1866), де вперше з'явився персонаж на ім'я М. М.-С. («Менделе-книгоноша»), який став псевд. письменника. 1864 вважають початком сучас. євр. літ-ри. Після публікації сатир. п'єси «Ді таксе» («Такса», Ж., 1869), яка розповідає про експлуатацію євр. бідноти міськими можновладцями Бердичева, змушений переселитися до Житомира. Повість «Фішке дер Крумер» («Фишка Кривий», Ж., 1869) про життя єврея-бурлаки переросла у великий роман (1888), інсценування якого в 1890-х рр. було популярним у євр. театрах. У цих творах розкрито психол. світ героїв і створ. узагальнений образ євр. містечок (із символіч. назвами Глупськ, Кабцанськ, Тунеядівка – прийом, що мав вплив на ін. письменників, зокрема Шолом-Алейхема). У рамках просвітниц. діяльності переклав мовою їдиш «Подорож на повітряній кулі» Ж. Верна (1869, спів­авт.) і видав свою роботу з природознавства «Дер фіш, вос хот айнґешлунґен Йойне га-нові» («Риба, яка проковтнула пророка Йону», О., 1870). В алегор. повісті «Ді кляче» («Кляча», Вільно, 1873), що принесла йому широку популярність, в образі нещасної, хворої, всіма гнаної шкапи, зобразив життя рос. єврейства. Польс. мовою її переклав К. Юноша (1886), рос. – М. Абрамович (син М. М.-С.) та І. Бунін (1890–91). Найвідоміший його роман – «Масоес Біньомін га-шліши» («Подорож Біньяміна Третього», Вільно, 1877) – лірико-сатир. фантасмагорія за мотивами середньовіч. євр. праці «Подорож Біньяміна з Тудели», що нагадує «Дон Кіхота» М. де Сервантеса. 1885 роман опубл. під назвою «Єврейський Дон Кіхот» у польс. перекл. К. Юноші. Від 1881 жив в Одесі, працював зав. реформов. євр. школи, написав п'єсу «Дер призив» («Призив», П., 1884), в якій висміював містечк. багатіїв, що відкуповують від рекрут. набору своїх дітей. Під впливом погромів 1880-х рр. знову звернувся до давньоєвр. мови, написав кілька повістей і оповідань. Одночасно він продовжував роботу над романом мовою їдиш «Дос вінчфінґерл» («Заповітне кільце», ч. 1–2, 1888–89). У період 1890–1917 М. М.-С. написав оригін. твори мовою іврит («Б-імей ха-ра'аш» / «У дні сум'яття», 1894) і їдиш (автобіогр. роман «Шлойме реб Хаїмс» / «Шлойме, син Хаїма», 1894–1917), відтворював мовою іврит твори, написані раніше на їдиш, що увійшли до першого повного зібр. творів М. М.-С. мовою іврит у 3-х т. (Краків; О., 1909–12). У цих творах він створював новий іврит, використовуючи мовні норми на всіх етапах його розвитку – біблій., талмудич. та середньовічному. Цей мовний синтез виявився настільки життєздатним, що переважав у прозі мовою іврит до 1950-х рр. Повне зібрання творів у 17-ти т. вийшло мовою їдиш 1911–12 у Варшаві, іврит (окрім згаданого 3-том.) – 1948 у Тель-Авіві і багато разів перевидавалося, рос. мовою – 1905–07 у Москві. Укр. мовою окремі твори М. М.-С. переклали Є. Райцин, Д. Бобир та Л. Володимиров.

Тв.: укр. перекл. – Долина сліз. К., 1928; Перстень щастя. К., 1928; Мандри Веньяміна Третього. Х., 1934; Фишка Кривий. К.; Х., 1936; Вибране. К., 1940.

Г. А. Ривкіна


Покликання на статтю