МІНА́ЄВ Олександр Анатолі­йович (17. 07. 1942, м. Сєров Свердлов. обл., РФ — 26. 10. 2021, м. Покровськ Донец. обл.) — фахівець у галузі металургії. Син А. Мінаєва. Доктор технічних наук (1989), професор (1990), член-кореспондент НАНУ (2009). Герой України (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002, 2011). Ордени «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2011) ступ., Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2002). Закін. Донец. політех. ін­ститут (1964), де 1965–66 та від 1969 й працював (нині тех. університет; від 2015 — у м. Красноармійськ, нині Покровськ): 1977–85 — декан металург. ф-ту, 1989–91 — проф., 1991–2014 — завідувач кафедри обробки металів тиском, 1990–2014 — ректор, від 2015 — радник ректора. Основні напрями наук. досліджень: суміщені процеси гарячої деформації і терм. обробле­н­ня сорт. металу; про­блеми інженер. освіти. Роз­робив теор. основи контрольов. прокатки металів з вуглецевих і низьколегов. сталей, які ґрунтуються на нових принципах класифікації суміщених процесів гарячої пластич. деформації й терміч. обробле­н­ня (за класифікац. ознаку прийняв вид фазового пере­творе­н­ня, а не послідовність технол. операцій). Його дослідж. мають велике значе­н­ня для пі­зна­н­ня молекулярно-кінет. закономірностей формува­н­ня структури сталей широкого при­значе­н­ня за різних видів температурно-деформац. впливу на метал.