Мобілізація

МОБІЛІЗА́ЦІЯ (франц. mobilisation, від лат. mo­bilis — рухомий) — сукупність узгоджених і взаємоповʼязаних заходів щодо пере­веде­н­ня Збройних сил на воєн­ний стан і пере­будови економіки та державних ін­ститутів країни з метою повного і всебічного забезпече­н­ня діяльності держави в умовах збройної боротьби. Протилежне М. поня­т­тя — демобілізація. М. почали за­стосовувати на­прикінці 18 — на поч. 19 ст. у більшості країн світу із виникне­н­ням масових армій, що були сформовані на основі заг. військ. повин­ності, сам термін уперше викори­стано в серед. 19 ст. у Прус­сії. Сучас. рис М. набула під час 1-ї і 2-ї світ. воєн, що вимагали залуче­н­ня до ЗС знач. кількості людських ресурсів (міль­йони осіб) і макс. навантаже­н­ня на економіку країн-учасниць. Заг. М. проводять одночасно на всій тер. держави (стосується органів держ. влади, місц. самоврядува­н­ня, ЗС, ін. військ. формувань, галузей нац. економіки, під­приємств, установ і організацій); частк. — в окремих місцевостях (стосується деякої частини ЗС, ін. військ. формувань і певних галузей нац. економіки). Роз­різняють також прихов. (без офіц. оголоше­н­ня для досягне­н­ня пере­ваги над ймовір. противником) і цільову (з метою ліквідації наслідків стихій. лиха, аварій і ката­строф у мирний час) М. Для досягне­н­ня цілей М. роз­гортають виробництво зброї, військової техніки, боє­припасів, обмундирува­н­ня, спорядже­н­ня та ін. матеріал. засобів; змінюють екон. пропорції у бік нарощува­н­ня випуску військ. продукції; пере­будовують роботу органів і засобів звʼязку; пере­розподіляють людські ресурси між потребами ЗС і промисловості; від­повід­но змінюють напрями наук. і дослідн. діяльності; здійснюють централізацію упр. економікою для забезпече­н­ня стійкості госп. механізму держави. Фактори успіш. проведе­н­ня М.: наявність і під­готовленість людських ресурсів для роз­горта­н­ня військ. формувань; накопиче­н­ня зброї, техніки та ін. матеріал. запасів; якіс. облік, сповіще­н­ня і збір військовозобовʼя­заних (нині в Україні триває робота зі створе­н­ня Держ. реєстру військовозобовʼязаних запасу), а також транс­порт. засобів. Під­готовку до М., що є гол. зав­да­н­ням під­трима­н­ня боє­здатності держави, проводять у мирний час, саму М. — напередодні або з поч. зброй. боротьби при від­бит­ті агресії від­повід­но до мобілізац. плану. Право оголошувати М. мають найвищі органи держ. влади, зокрема в Україні — ВР. З поч. рос. агресії проти суверенітету та територ. цілісності України від березня 2014 до серпня 2015 проведено 6 хвиль М. Із залуче­н­ням до ЗС до­стат. кількості військовослужбовців за контрактами, мобілізац. плани на 2016 скасовано. Нова хвиля М. можлива у випадку загостре­н­ня ситуації в зоні проведе­н­ня операції Обʼєд­наних сил. Також терміном «М.» по­значають зосередже­н­ня сил і засобів для досягне­н­ня певної мети (у політиці, економіці, спорті тощо), залуче­н­ня насел. до викона­н­ня певних зав­дань.

Мобілізація — комплекс організаційно-правових заходів, які здійснюють у державі з метою планомірного пере­веде­н­ня органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядува­н­ня, органів і сил цивільної оборони, галузей національної економіки, під­приємств, установ та організацій на функціонува­н­ня в умовах особ­ливого періоду, а збройних сил та інших військових формувань — на організацію і штати воєн­ного часу. В Україні врегульов. Законом «Про мобілізаційну під­готовку та мобілізацію» (1993; з подальшими змінами). Від­повід­но до нього М. може бути заг. або частк. і проводитися від­крито чи приховано. Заг. М. здійснюють одночасно на всій тер. країни, вона стосується усіх держ. ін­ститутів, галузей нац. економіки, під­приємств, установ і організацій; частк. — в окремих місцевостях держави, у ній задіяна певна частина ЗС, ін. військ, формувань і окремих галузей нац. економіки. Ріше­н­ня про проведе­н­ня від­критої М. негайно оголошують через ЗМІ, прихов. — по закритих ка­налах звʼязку кер-ву мін-в та ін. центр. і місц. органів влади. З метою ліквідації наслідків стихій. лиха, аварій та ката­строф у мирний час може проводитися цільова М. 3 моменту оголоше­н­ня М. (окрім цільової) чи введе­н­ня воєн. стану в Україні або в окремих її місцевостях на­стає особл. період функціонува­н­ня органів держ. влади та ін. органів, на які поширений комплекс мобілізац. заходів. Принципи М. збігаються з принципами мобілізац. під­готовки. Оголоше­н­ня М. перед­бачає: пере­веде­н­ня органів держ. влади, ін. держ. органів, органів місц. самоврядува­н­ня, галузей нац. економіки і регіонів, під­приємств, установ і організацій на роботу в умовах особл. періоду; пере­веде­н­ня ЗС та ін. військ, формувань на організацію і штати воєн. часу; пере­веде­н­ня органів і сил Цивіл. оборони з мирного на воєн. стан; під­готовка і пере­веде­н­ня ЗМІ на роботу в умовах М. та в особл. період. Президент України від­повід­но до Кон­ституції надає (по­збавляє) право на звільне­н­ня від призову на військ. службу в разі М. та у воєн. час громадянам або окремим категоріям громадян; при­ймає ріше­н­ня про заг. або частк. М. та демобілізацію, про введе­н­ня воєн. стану в Україні або в окремих місцевостях у разі за­грози нападу, небезпеки для держ. незалежності України; від­повід. актами встановлює режим роботи органів держ. влади, ін. держ. органів в умовах М. та воєн. часу. КМ України під час оголоше­н­ня М. контролює у межах своїх повноважень здійсне­н­ня мобілізац. заходів.

Завантажити статтю