МО́ЙСИНЦІ — село, що належало до Іркліївського ра­йону Черкаської області, а 1960 було затоплене водами Кременчуцького водо­сховища. На тер. М. раніше протікала р. Ірклій і її ліва притока Мачуха. На околиці зна­йдено артефакти неоліту, доби бронзи, зарубинец. та пеньків. культур. Вперше згадуються у писем. джерелах 1-ї пол. 17 ст. За нар. пере­казами, назва походить від першого поселенця козака Мойсі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від­тоді село входило до складу Іркліїв. сотні Пере­яслав. полку. До 1727 всі мешканці були козаками. 1782–96 — у складі Київ. намісництва; 1797–1801 — Малорос., 1802–1920 та 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1782–1923 — Золотоніс. пов. Від 1770-х рр. до 1917 у місц. церкві св. Якима й Анни служили парохами, дяками та паламарями пред­ставники родини Міхновських, вихідцями з якої були архі­єпис­коп УАПЦ Юрій і брати громад.-політ. діячі Гаврило та Михайло Міхновські. Від 1797 — волос. центр. 1885 Мойсин. волость складалася з 9-ти поселень і 12-ти сільс. громад (1490 дворів, 10 171 особа). Тоді ж у М. було 248 дворів, мешкали 1592 особи, працювали 17 вітряних млинів. 1917–20 функціонувала Мойсин. укр. змішана г-зія, що мала про­грами з української мови. У ній викладав математику один з засн. укр. геодез. школи А. Моторний. Водночас існував осередок «Просвіти», що значно впливав на світо­гляд мойсин. селян. У квітні 1917 учасники багатолюд. зі­бра­н­ня в М. написали лист-зверне­н­ня: «Вітаємо славну Центральну Київську Українську Раду! Слава Вам, борці за долю рідної матері України! Хай живе воля! Хай живе федеративна республіка! Хай живе автономна Україна без холопа і пана навіки!». Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Золотоніс. округи з Васютин., Мельників., Мойсин. і пн. частини Іркліїв. волостей утвор. Іркліїв. р-н (1959 ліквідовано). 1925–27 — село Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–37 — Київ., 1937–54 — Полтав., від 1954 — Черкас. обл. Кілька десятків сімей роз­куркулили. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 85-ти жертв), за­знали сталін. ре­пресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 680 осіб, з них 400 загинули. 1960 мешканців села пере­селили до неподалік новозасновано­го с. Придні­провське (1956; нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл.; знаходиться за бл. 20 км від смт Чорнобай, 1,5 км від с. Іркліїв і 700 м від автомобіл. шляху нац. значе­н­ня Борис­піль–Маріу­поль; мешкає бл. 1 тис. осіб). Серед видат. уродженців — письмен­ник Іван Ле, канонізований церк. діяч РПЦ Інокентій (Біда).